МОЖЛИВІСТЬ ПЕРЕМОГИ ПОНТІЯ ПІЛАТА НАД ІСУСОМ ХРИСТОМ. РОЗДУМИ ЩОДО ІСТОРИЧНОГО ШЛЯХУ ІУДАЇЗМУ ТА ХРИСТИЯНСТВА

Анотація

У статті здійснюється аналіз окремих аспектів образу Понтія Пілата та розвитку християнської традиції на основі оповідання Анатоля Франса «Прокуратор Юдеї», фільму Джана Паоло Калегарі та Ірвінга Раппера «Понтій Пілат». Розгляд зазначеної тематики здійснюється шляхом аналізу глави однієї з частин дослідження британського історика А. Дж. Тойнбі «Дослідження історії» під назвою «Історія та перспективи єврейства». Автори статті підходять до викладу християнської традиції у критичному ключі. Констатується на основі залучення робіт представників німецької історіографії початку XX ст., що становлення християнської традиції суперечило основним космополітичним аспектам античної цивілізації, що мають прогресивне історичне значення. У той же час імперський дискурс диктував, як відомо, Стародавньому Риму спочатку боротьбу з представниками християнства, а потім їх включення до управлінських імперських практик. Зазначені практики мали інший зовнішній вираз у порівнянні з подальшою історичною долею християнства.

З опорою на методологічні напрацювання Я. Буркхардта критично оцінюються спроби реанімації соціальних позицій християнства раннього Нового часу. Як ілюстративну модель вірності зазначеного підходу використовується теза А. Тойнбі, який скептично оцінював історичний шлях Ізраїлю в XX столітті. Частково оцінки християнства Буркхардта і Тойнбі перегукуються, але лише у загальному вигляді. Констатується, що звернення до тойнбіанської системи методологічних координат дає змогу побачити справедливий характер оцінки А. Тойнбі «долі єврейства». Британський історик звертав увагу на негативний характер спроби застосувати практично християнську (іудейську) традицію для обґрунтування відокремленої поведінки Ізраїлю (сіонізм). Це призводить до відмови від «універсальної місії».

Як загальний висновок представленої статті висувається теза у відповідність до якої одним із небагатьох прогресивних досягнень християнської традиції є її здатність досягати значних історичних результатів у моменти, «коли Історія починає рухатися» (А. Тойнбі). В цілому ж, такі моменти швидше відбивають ситуацію повномасштабної історичної кризи (Я. Буркхардт), з якої те чи інше суспільство самостійно вийти не може. Тому критичний погляд на християнство має підстави для існування, у сенсі кінцевої «перемоги» Понтія Пілата (космополітизму) над ексклюзивістськими тенденціями у християнстві.