№ 1(39) (2023): Сміхова культура: багатомірність втілення

Це видання є спільним проєктом Одеського національного університету імені І. І. Мечникова та міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα /
Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожний випуск присвячений окремій тематиці. Випуск 39 збірнику «Докса» присвячений багатовимірності втілення сміхової культури. Він презентує результати оригінальних досліджень феномену сміху та смішного в соціумі та культурі. Тематично цей випуск продовжує попередні випуски, присвячені гемологічній проблематиці. У першому розділі, «Методологічні та логічні виміри сміху», розглядаються філософські проблеми, так або так пов’язані зі сміхом. Марина Столяр і Олена Колесник вивчають постмодерні (метамодерні) практики як основу виокремлення філософії сміху як окремого напрямку. Олександр Афанасьєв і Сергій Шевцов у своїх статтях звертаються до дослідження іронії. Костянтин Райхерт встановлює, що так звані «логічні механізми» гуморного процесу насправді є специфічними механізмами порушення логіки в певних контекстах.
Другий розділ присвячений різними антропологічним вимірам сміху. Олександр Михайлюк і Вікторія Вершина встановлюють умови реалізації сміхової ситуації. Віталія Готинян-Журавльова й Ірина Сумченко аналізують різноманітні форми та прояви сміху в церемоніях народження та смерті в різних традиційних культурах. Наталія Бевзюк робить герменевтичний аналіз Послання апостола
Павла до Филип’ян. Наталія Бородіна звертається до тем жартів як інструменту дегуманізації.
У третьому розділі йдеться про різні культурологічні виміри сміху. Юлія Грибкова та Марія Кашуба досліджують творчість мандрівних дяків XVII-XVIII століть, якій було притаманним висміювання вад тогочасного українського суспільства. Олександр Кирилюк аналізує суперечливі твердження М. Бахтіна щодо протистояння середньовічної сміхової народної культури та християнської Церкви. Віктор Левченко та Крістіна Золотарьова вивчають роль посмішки в буддистській сакральній пластиці на конкретних прикладах. Олена Золотарьова аналізує тенденції розвитку Одеського фестивалю «Гуморина».
Редакційна колегія й автори запрошують читачів до діалогу та роздумів щодо сміхової культури, її властивостей і артикульованості в сучасній гуманітаристиці та філософії.