ГУМОР ЯК АТРИБУТ РОЗУМУ ЧИ ТРИГЕР ХАЙПУ?
DOI:
https://doi.org/10.18524/2410-2601.2020.1(33).211968Ключові слова:
безгуморний сміх, гумор, гуморна втіха, гуморний сміх, інкогруентність, концептуальний зсув, розум, тілесність, хайпАнотація
Філософське дослідження сміху поглиблює знання про людський розум. Завдяки сміху людина торкається меж раціональності, не руйнуючи їх — однак розширюючи. Розмежування сміху на гуморний (породжений гумором) та безгуморний допомагає, з одного боку, виокремити його суто людську форму, а з іншого — розглядати сміх як універсальну ознаку, котра є спільною для людського та тваринного світів. Поняття гуморної втіхи уможливлює розуміння механізму перетворення сміху на гуморний, завдяки котрому відбувається концептуальний зсув. Існує можливість переродження гумору в хайп. Тоді замість стимулювання концептуальних змін, котрі розширюють горизонт розуміння, відбувається їх звуження або маніпуляційне спрямування.Посилання
Gomilko, O. (2010) Muzyka: harmoniya sfer chy instrument kultury? [Music: harmony of spheres or cultural tool], v: Δόξα / Doksa. Zbirnyk naukovykh prats z filosofiyi ta filolohiyi, Odesa, ONU im. Mechnikova, vyp. 15, pp. 181–189.
Scruton, R. Laughter, in The Philosophy of Laughter and Humor (1986) edited by John Morreall, State University of New York Press, pp. 156–171.
Morreal, J. Funny Ha-Ha, Funny Strange, and Other Reactions to Incongruity, in: The Philosophy of Laughter and Humor (1986) ed. by John Morreall, State University of New York Press, pp. 188-207.
The Philosophy of Laughter and Humor (1986) ed. by John Morreall, State University of New York Press, 270 p.
Ross, M., Owren, M., Zimmermann, E. (2009). Reconstructing the Evolution of Laughter in Great Apes and Humans, in: Current Biology. 19(13): 1106- 1111. URL: https://www.cell.com/current-biology/fulltext/S0960- 98 22 (0 9 )01 129 -4?_ retu rnURL=http s%3A%2F%2Flinkinghub. els evie r.com%2F ret rieve%2Fpii%2 FS 0 9 6 0 9 8 2 2 0 9 0 11 2 9 4% 3Fshowall%3Dtrue
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Докса
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).