Архіви

  • ПРО САКРАЛЬНЕ-2
    № 2(30) (2018)

    Це видання – тридцятий випуск збірника наукових праць з філософії та філології, присвячений проблемам дослідження феномена сакрального у соціальному, релыгыйному та культурному житті. В статтях розглядаються філософські, культурологічні, антропологічні, літературознавчі та ін. аспекти вивчення природи сакрального.

    Для фахівців з філософії та філології, аспірантів і студентів-гуманітаріїв і широкого кола читачів.

  • ПРО САКРАЛЬНЕ-1
    № 1(29) (2018)

    Це видання – двадцять дев’ятий випуск збірника наукових праць з філософії та філології, присвячений проблемам дослідження феномена сакрального у соціальному, релігійному та культурному житті. В статтях розглядаються філософські, культурологічні, антропологічні, літературознавчі та ін. аспекти вивчення природи сакрального.
    Для фахівців з філософії та філології, аспірантів і студентів-гуманітаріїв і широкого кола читачів.

  • ПАМ’ЯТЬ ТА ЗАБУТТЯ
    № 2(28) (2017)

    Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

       Двадцять восьмий випуск збірки «Докса» продовжує традицію друку наукових розвідок щодо дослідження різних проявів меморації у людському бутті, його самосвідомості, у сіспільному та культурному житті. Він є продовженням попереднього випуску, але презентує не тільки результати оригінальних досліджень феномену пам’яті та різні виміри його існування та презентації, а також зосередчений на аналізі такого цікавого аспекту меморації як забуття.

       Розділ 1 «Пам’ять та забуття: наукова рефлексія» об’єднує статті, в яких акцентовані моменти, що пов’язані з різними науковими позиціями щодо тематизації феномену забуття. Зокрема, надаються грунтовні розвідки досліджень формування хибних спогадів, ролі забуття у побудові наукових міфів, аналізу феномену забутих сліва у пізнанні. Також аналізується роль меморації та пошуків ідентичності для епістемології та методології науки.

       В розділі 2 «Пам’ять та забуття у культурі» розглядається низка питань, що пов’язані з деякими аспектами вивчення різних проявів такого феномену як забуття в суспільному та культурному житті. Він об’єднує статті, в яких акцентовані різні моменти актуальних звернень до теми пам’яті у сучасних соціальних, політичних, релігійних практиках. Також в розділі розглядаються пошуки ідентичності та війни різних моделей історічної та культурної пам’яти у сучасній урбаністиці.

       Розділ 3 присвячено дослідженню теми пам’яті та ідентічності в мистецтві. Особливу увагу приділено феномену змін ідентичності, самоідентифікації та ерозії пам’яті та ідентичності як теми у мистецтвознавстві та у творчості Данте, Достоєвського, Пауля Верхувена, Вольфганга Амадея Моцарта та інш.

       В розділі 4 ми презентуємо статтю лауреата всеукраїнського конкурсу молодих дослідників з філософії та гуманітаристики пам’яті Неллі Іванової- Георгієвської (конкурса 2016 року) К. Дяблової. Ця стаття присвячена герменевтичному аналізу різних творів давньоруського церковного співу.

       Вже традіційний для нашого видання 5 розділ “Інтелектуальні біографічні ремарки” містить другу частину великого інтерв’ю Олексія Роджеро, що присвячено меморіям щодо розвітку філософської думки у Радянському Союзі на протязі 60-70-х років (перша частина цього змістовного та цікавого тексту була надрукована у попередньому випуску).

       Редакційна колегія й автори запрошують читачів до діалогу і роздумів про природу феноменів памяті, забуття та ідентичності та їх артикуляції у сучасному науковому, соціальному та художньому просторі.

  • ПАМ’ЯТЬ ТА ІДЕНТИЧНІСТЬ
    № 1(27) (2017)

    Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

    Двадцять сьомий випуск збірки «Докса» присвячено пам’яті засновниці нашого видання – Неллі Іванової-Георгієвської. Він презентує результати оригінальних досліджень феномену пам’яті та різні виміри його існування та презентації.

    В розділі 1 «Сходами пам’яті» розглядаються діалогічні можливості поетичного слова, виявляється специфіка взаємодії поцейбічного і потойбічного світів і особливості діалогу з потойбічним співрозмовником.

    Другий розділ «Механізми ідентифікації та стратегії пам’яті» об’єднує статті, в яких акцентовані моменти меморації в різних царинах історичної науки та соціального життя. Зокрема, надаються грунтовні розвідки щодо дослідження методології історії, історіографії, репрезентації історічної пам’яті, національної ідентичності, створення сучасних мифів та інш. Також в розділі досліджено місто політичного вчення Арістотеля щодо розуміння сучасних механізмів самоідентифікації.

    В розділі 3 «Пам’ять у релігійнії культурі» розглядається низка питань, пов’язаних з деякими аспектами вивчення різних феноменів релігійного життя, зокрема юродства, ієротопії, церковного співу та інш. Автори статей вдаються до аналізу, по-перше, меморації з точки зору історії релігії – від античності до сучасності, по-друге, розробці деяких базових концептів релігієзнавства та філософії релігії.

    Розділ 4 «Соціальна пам’ять» об’єднує статті, в яких акцентовані різні моменти актуальних звернень до теми пам’яті в сучасних соціальних практиках. Пошуки ідентичності та сучасні війни різних моделей історічної та культурної пам’яти є головним предметом досліджень авторів статтей цього розділу.

    Розділ 5 присвячено дослідженню місця теми пам’яті та ідентічності в мистецтві. Особливу увагу приділено феномену отримання, утримання та змін ідентичності як теми у творчості В. Шекспіра, М. Пруста, Ф. Діка, у поетичних жанрах.

    В розділі 6 ми публікуємо статті двох лауреатів всеукраїнського конкурсу молодих дослідників з філософії та гуманітаристиці пам’ятіНеллі Іванової-Георгієвської (конкурса 2016 року). Ці статті присвячені різним аспектам такого важливого для нас напрямку сучасного пізнання якфеноменології.

    Сьомий, вже традіційний для нашого видання, розділ “Інтелектуальні біографічні ремарки” містить першу частину великого інтерв’ю Олексія Роджеро, присвячений його меморіям щодо розвітку філософської думки у Радянському Союзі на протязі 60-70-х років.

    У розділі «Наукове життя» мы публікуємо огляд конференції “Час і безсмертя”, також присвячоної пам’яті Неллі Іванової-Георгієвської.

    Редакційна колегія й автори запрошують читачів до діалогу і роздумів про природу феноменів памяті та ідентичності та їх артикуляції у сучасному соціальному та художньому житті.

    Це видання є спільним проектом Одеського національногоуніверситету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства«Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса»має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті,що містять результати наукових досліджень переважно у галузіфілософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.Двадцять сьомий випуск збірки «Докса» присвячено пам’ятізасновниці нашого видання – Неллі Іванової-Георгієвської. Він презентуєрезультати оригінальних досліджень феномену пам’яті та різні виміри йогоіснування та презентації.В розділі 1 «Сходами пам’яті» розглядаються діалогічні можливостіпоетичного слова, виявляється специфіка взаємодії поцейбічного іпотойбічного світів і особливості діалогу з потойбічним співрозмовником.Другий розділ «Механізми ідентифікації та стратегії пам’яті» об’єднуєстатті, в яких акцентовані моменти меморації в різних царинах історичноїнауки та соціального життя. Зокрема, надаються грунтовні розвідки щододослідження методології історії, історіографії, репрезентації історічноїпам’яті, національної ідентичності, створення сучасних мифів та інш. Такожв розділі досліджено місто політичного вчення Арістотеля щодо розуміннясучасних механізмів самоідентифікації.В розділі 3 «Пам’ять у релігійнії культурі» розглядається низка питань,пов’язаних з деякими аспектами вивчення різних феноменів релігійногожиття, зокрема юродства, ієротопії, церковного співу та інш. Автори статейвдаються до аналізу, по-перше, меморації з точки зору історії релігії – відантичності до сучасності, по-друге, розробці деяких базових концептіврелігієзнавства та філософії релігії.Розділ 4 «Соціальна пам’ять» об’єднує статті, в яких акцентовані різнімоменти актуальних звернень до теми пам’яті в сучасних соціальнихпрактиках. Пошуки ідентичності та сучасні війни різних моделей історічноїта культурної пам’яти є головним предметом досліджень авторів статтейцього розділу.Розділ 5 присвячено дослідженню місця теми пам’яті та ідентічності вмистецтві. Особливу увагу приділено феномену отримання, утриманнята змін ідентичності як теми у творчості В. Шекспіра, М. Пруста, Ф. Діка, упоетичних жанрах.В розділі 6 ми публікуємо статті двох лауреатів всеукраїнськогоконкурсу молодих дослідників з філософії та гуманітаристиці пам’яті НелліІванової-Георгієвської (конкурса 2016 року). Ці статті присвячені різнимаспектам такого важливого для нас напрямку сучасного пізнання як
  • ГУМАНІТАРНИЙ ДИСКУРС: ДИСЦІПЛІНАРНІСТЬ, МІЖДИСЦІПЛІНАРНІСТЬ, ТРАНСДИСЦІПЛІНАРНІСТЬ
    № 2(26) (2016)

    Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

    Двадцять шостий випуск збірки «Докса» продовжує започатковану його авторами традицію вивчення природи гуманітарного знання та його місця у культурі та социумі. Він презентує результати оригінальних досліджень феномену гуманітарного дискурса та різні виміри його існування та презентації.

    В розділі 1 «Гуманітарний дискурс та дисціплінарність» розглядається низка питань, пов’язаних з деякими аспектами вивчення природи гуманітарного пізнання, зокрема етичними, політичними, аксіологічними та семіотичними. Автори статей вдаються до аналізу, по-перше, різних концепцій гуманітаристиці – від античності до сучасності, по-друге, різних варіантів дисціплінарної демаркації гуманітарного дискурсу, розробці таких базових понять як дискурс, дисціплінарність та трансдисціплінарність. Автори звертають увагу на те, що уточнення і поширення норм науковості та вузько-наукових методів та методологічних процедур сприятимуть підвищенню рівня професіоналізма гуманітаріїв та ефективной їх участі в трансдисциплінарних дослідженнях.

    Другий розділ «Дисціплінарне розмаіття гуманітарного дискурсу» об’єднує статті, в яких акцентовані різні моменти дискурсівного в різних царинах науки, освіти та соціального життя. Зокрема, надаються грунтовні розвідки щодо дослідження екзистенціальної семіотики, створення сучасних мифів, интерперсонального психоанализу, соціальної реклами, сучасного религійного життя та інш. Також в розділі досліджується місто соціального знання та антикознавства в епоху трансдисциплінарності.

    Розділ 3 присвячено дослідженню місця гуманітарного дискурсі в мистецтві. Зокрема розглядаються феномен іммерсивності як актуальної особливості та механізму сучасних арт-практик. Також в розділі осмислюється Срібний вік як особливий культурно-історичний тип з притаманними йому принципами творчого життя, специфічним образом мисленням і способом буття особистості.

    В розділі 4 «Переклади» ми публікуємо український переклад важливого для тематики збірки античного філософського текст.у. Це сократичний діалог невідомого автора (так званого Псевдо-Платона) «Про справедливе», що люб’язно наданий його перекладачем Іллею Беєм.

    У розділі 5 «Поезії» мы публікуємо вірші Олени Соболевської, що мають єдину тематичну спрямованість – це подолання непроникних меж між світом живих та померлих, це діалог з поетами та мислителями у нескінченному просторі великого часу, у єдиному потоці культури- життя.

    Редакційна колегія й автори запрошують читачів до діалогу і роздумів про природу гуманітарного знання, його властивості і дисциплінарну артикульованість у сучасних соціумі, науці та мистецтві.

    Редакційна колегія

  • СМІХ У СВІТІ СМИСЛУ
    № 1(25) (2016)

    Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

    Випуск 25 збірника «Докса» продовжує започатковану одеськими науковцями традицію вивчення сміху і сміхової культури. Він містить результати до сліджень різних проявів сміху в філо софському, культурологічному, філологічному, мистецтвознавчому вимірах.

    В розділі 1 «Смішне в бутті та пізнанні людини” розглядається низка питань, пов’язаних з семантичними засадами сміху як певного смислового ефекту. Автори статей вдаються до аналізу, по-перше, різних концепцій сміху – від античності до сучасності, по-друге, різних варіантів смішного, коли треба встановити механізми сміхової творчості, наративні засади смішного і закономірності реагування людини через сміх на виклики буття. Автори звертають увагу на трансформацію архаїчних форм, які реалізують певні універсальні структури, на гендерні аспекти репрезентації смішного в житті, форми іронічного ставлення до екзістенційних проблем буття.

    Другий розділ «Сміх і форми комічного в літературі» об’єднує статті, в яких акцентовані різні моменти сміхового і комічного в цьому виді мистецтва. Зокрема, надаються грунтовні розвідки щодо дослідження чорного гумору, сучасної поезії, драматургії Гоголя та інш. Також в розділі досліджується діалог свідомостей в філософії і літературній творчості Достоєвського, спираючись на ідеї М. Бахтіна і Е. Левінаса.

    Розділ 3 присвячено дослідженню сміху в мистецтві та соціумі. Він дає приклади аналізу комічного, по-перше, в різних видах мистецтва – кіно, сучасному музичному театрі, в соціальних сітях. Зокрема розглядаються особливості прагматики сучасних арт-практик, виявляються причини та наслідкі зміни культурних норм у відносинах «митець – реципієнт». Цікавим є дослідження місця перетену карнавального та героїчного у мистецтві. Також в розділі розглядаються можливості медичної гелотології та лікарняної клоунади, а також особливості так званого «одеського гумору».

    В розділі 4 «Філософські есеї» ми публікуємо текст Олени Соболевської, в якому на прикладі різних випадків в області поетичної і філософської творчості розглядається потік свідомості людини, що несподівано відчула себе чужою у механістично упорядженому соціальному співтоваристві.

    Редакційна колегія й автори запрошують читачів до діалогу і роздумів про сміх, його властивості і прояви.

    Редакційна колегія
  • ГЕРМЕНЕВТИКА ТЕКСТУ ТА ГЕРМЕНЕВТИКА ДОЛІ
    № 2(24) (2015)

    Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса»
    має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

    Випуск 24 «Герменевтика тексту та герменевтика долі» виходить з  нагоди 65-річного ювілею професора Олексія Роджеро. Автори і редакційна колегія висловлюють свою глибоку пошану і щиру любов до
    Олексія Миколайовича. Своїм служінням філософії та гуманітаристиці він є прикладом для багатьох колег, студентів, друзів.

    Цей випуск присвячений широкому колу герменевтичних проблем. Він презентує результати оригінальних досліджень з герменевтики, що виявляють аспекти: її функціовання - в філософії, культуроло-
    гії, мистецтвознавтві тощо.

    Перший розділ «Ювілей філософа та його кредо» відкриває принциповий для О. Роджеро текст «CODEX PHILOSOPHIAE», в якому автор дає свої інтерпретації філософії та її ролі у житті людини.
    Стверджується, що вся філософська думка людства - це нескінченний текст трактату, який говорить про світ, Бога і людину. Такоже цій розділ містіть матеріали круглого столу, провідне місце в якому зайняла полеміка з
    питань, що що були сформульовані паном професором. Ключовими з них стали питання щодо сутності герменевтики, її принципів, фундаментальних категорій, а саме: “текст”, “інтерпретація”, “розуміння”,
    “сенс”.

    В розділі 2 представлені статті колег Роджеро, що висвітлюють його тези, інтерпретуюючи їх як в академічній, так і в вільно-жартивлівій манері. Тут тлумачуються такі різні аспекти, як життя та смерть, підозра і довіра, розуміння та інтерпретація.

    Третий розділ об’єднує статті з герменевтики та феноменології, в мяких акцентовані різні моменти цих предметних царин знання. Зокрема, надаються серйозні розвідки що до дослідження часу, простору, природи
    наукового знання, інтерпретації різних епістомологічних, етичних та історичних аспектів, які пов’язани з феноменологією та герменевтикою.

    В розділі 4 представлені цікаві спроби інтерпретації різних текстів в межах різноманітних контекстів. Тут витлумачуються твори художньої літератури, кіномистецтва, оперна вистава, навіть культурні коди вестіментарної моди, а також аналізуються феномени художнього твору і музикального мислення.

    В розділі 5 містяться переклади важливих для тематики збірки філософських текстів. Це праця сучасного німецького філософа Гюнтера Фігаля «Життя як розуміння», що люб’язно надана її перекладачем, нашим мінським колегою Павлом Барковським, співпраця з яким вже стає приємною для нас традицією.

    Також це частина ґрунтовної праці арабського філософа Абдурахмана Бадави «Квінтесенція нашої екзистенціальної концепції: екзистенціальний час» в перекладі Фареcа Нофала.

    У розділі 6 надано рецензію на одне з останних видань, в якому йдеться про деякі аспекти історії Одеського (Новоросійського) університету. Розділ 7 “Наукове життя” містить інформацію про наукову
    конференцію, присвячену історічній долі гуманітарного знання в час кардинальних соціальних змін.

    Маємо сподівання, що наші читачі зможуть не тільки відчути «насолоду від текстів», а й усвідомити всі складності герменевтичного досвіту як синтезу смислу при створенні та інтерпретації тексту.

    Редакційна колегія

  • СМІХ У СВІТІ КУЛЬТУРИ
    № 2(18) (2012)

    Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

    Випуск 18 «Сміх у світі культури» в черговий раз звертається до проблем сміху та сміхової культури. Він містить результати оригінальних досліджень авторів, що представляютьрізні ділянки знання  та  різні  їхні  аспекти:  філософію , культурологію , мистецтвознавство тощо.

    Розділ 1 «Сміх і смішне в культурі» містить результати вивчення авторами різних аспектів рецепціїї сміхового у мистецтві та культурі взагалі. Віктор Левченко розглядає гносеологічні та соціальні причини смислового переформатування концептів «дотепність» і «гумор» в епоху раннього Європейського Модерну. Костянтин Райхерт проаналізував образ японця в «Tokio Jokio» – антияпонському мальованому роліку (1943 р.), тепер забороненому у США через явний расизм, де комічність зображення типового японця переслідувала серйозну мету дегуманізації образа ворога. Обравши проблему функцій сміху, обмежену у часі середніми віками, а у просторі – арабськими країнами,Ольга Єфимова торкнулася маловідомої теми «Іслам і гумор», в результаті чого нею були виявлені конкретні культурно-регіональні особливості комічних жанрів, а також те, яким чином бачать мусульманство деякі твори комічній літературі. Феномен так званого “червоного сміху” на матеріалі творчості Л. Андреєва та М. Волошіна досліджується в статті О. Соболевської. Середньовічні європейські твори сміхової культури із сатурналістичним «світопорядком навиворіт» – «Сказ про Кокань» (XII ст.) та «Страна Кокейн» (XIII ст.) стали предметом аналізу статті Олексія Ткаченка, який показав ефект «зниження» сприйняття історичного часу та його переривання у тогочасній свідомості. Певним чином дану тематику продовжило дослідження Аллою Поляковою поетики нонсенсу на основі творів Е.Ліра з розглядом його генезису, жанрових особливостей, сутності та виховних потенцій. Марина Столяр у цій збірці продовжила розробку проблеми зв’язку сакральних сенсів цирку та сакралізованих тоталітарних практик, котре конкретизувалось у питання про те, чи йдеться про їхню опозицію, або про конвенцію. У статті Олени Золотарьової зроблена спроба визначити роль танцювального шоуМайdан’s. За автором, Майdан’s є своєрідною зовнішньою формою молодіжного флешмобу, новітнім елементом карнавального життя України, ідея котрого зародилася на верхніх владних щаблях, але згодом була впроваджена у молодіжну субкультуру.

    Другий розділ «Інтелектуальні та біографічні ремарки» містить текст Тетяни Чайки та Віктора Малахова, присвячений гумористичній складовій такої непересічної особистості, як Сергій Кримський. Напрацювавши значний матеріал з життєпису видатного українського філософа (натепер видано два томи вкрай цікавих матеріалів), авторське подружжя прослідкувало еволюцію сміха у Сергія Кримського від абсурду до гумору, який був своєрідною відповіддю на абсурдність буття. Олександр Кирилюк продовжив порівняльний аналіз концепцій О. Фрейденберг та В Проппа, раніше репрезентований у його монографіях та попередніх статтях, але тепер вже у площині підходу цих дослідників до визначення семіотичної функції ритуалізованого сміху та виявлення його фольклорно-етнографічних джерел.

    Позитивно-іронічний есей Віктора Ополєва про жінок, кохання та логіку входить до третього розділу збірки «Наукові фейлетони», специфічна стилістика та предмет міркувань якого неможливо подати у короткому анонсі, тому радимо читачеві звернутися безпосередньо до авторського тексту.

    В останньому, традиційному для «Докси», розділі «Переклади» друкується стаття німецького арт-критика Людвіґа Сейфарта з Берліна, що був визнаний 2007 р. кращим критиком Німеччини, надана нам автором і перекладена російською мовою Ліаною Кришевською: «За этим всегда прячется умная голова. Ирония, фальсификация и мораль» Редколегія сподівається, що всі читачі зможуть отримати величезну насолоду від міркувань наших авторів і здобути переконання в невмирущості сміху та його перебуванні по всіх усюдах.

    Редакційна колегія

  • СМІХ ТА СМІШНЕ: МНОЖИНА ВИМІРУ
    № 1(17) (2012)

    Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

    Випуск 17 «Сміх і смішке: множина виміру» в черговий раз звертається до проблем сміху та сміхової культури. Він міститьрезультати оригінальних досліджень авторів, що представляють різні ділянки знання та різні їхні аспекти: філософію, культурологію, лінгвістику, психологію тощо.

    Перший розділ «Феномен сміху та смішного» відкриває розвідка Неллі Іванової-Георгієвської, де автор інтерпретує Долю як вислід іронічної гри мрії. Іронія тут виникає в результаті того, що людина часто-густо не осмислює багатомірність своїх марень, як не фіксує й їхнього входження до горизонту її потенційних прагнень. Потенціал, але вже солідарності,
    властивий сміхові, стоїть у центри уваги Оксани Кожем’якіної, котра у своїх пошуках підґрунтя сміху в комунікативних мережах визначає діалогічність даного підґрунтя, що обумовлює порозуміння з Іншим. У контексті понять свободи і солідарності нею також вказується на
    неоднозначні соціальні наслідки сміху та його соціальні функції.

    Тему відносин з Іншим у сміховій площині подовжує Юлія Коваленко. Розглядаючи сміх як механізм дистанціювання від реальності та спосіб «освоєння» Іншого, автор деталізує цей процес в аспекті взаємозв’язку смішного з логікою сучасного капіталізму.

    Олександр Афанасьєв досліджує меніппею – вид серйозно-сміхового жанру, де має місце
    поєднання серйозних міркувань з пародійною сатирою. Про хроно-логіку сміху та зв’язок її з часом йдеться у статті Тимура Шемонаева. Чи не вперше в нашій літературі автор здійснює феноменологічний аналіз того стану свідомості, котрий викликає сміх. Завершується розділ статтею Катерини Стефаненко, Олени Іванової та Сергіґ Єніколопова, котрі також звернулися до особливостей сміхової ситуації, але уже на рівні її заперечення через боязнь висміювання, гелотофобії.

    Другий розділ об’єднує статті під загальною рубрикою іронії та сміхової культури, акцентуючи на критично-аналітичному моменті розгляду предмету. Зокрема, Олександр Кирилюк піддав критиці сучасну російську постмодерністську літературну інтерпретацію звичайних та сороміцьких текстів та за певними критеріями розрізнив серед них праці
    з науковим та псевдонауковим підходом. Критичний погляд Сергія Троїцького спрямовано на пародію як проблему онтології та гносеології у руському (петербурзькому) авангарді 1920-х років. У статті дається пояснення, чому саме і за яких чинників саме в цей час у даній течії
    виникла теорія пародії. Причини її появи автор вбачає у тих соціокультурних та політичних процесах, що відбувалися в країні на той час. Віктор Левченко сконцентрував свій критичний аналіз на іронічні репліки античного бенкету, порівнявши для цього бенкет Трималхиона в
    «Сатириконе» Петрония та бенкет Агафона у Платона.

    Тему сміху у мистецтві продовжує третій розділ, який у статті Ганни Шипициної репрезентовано у вивченні особливостей комічного катарсису, матеріалом для чого послугували «випадки» Д. Хармса в контексті аксіології понять «потворне» та «безглузде». У статті Олени Колесник за допомогою такого набору понять, як культурологічна герменевтика, герменевтична стратегія, ілюстрація, екранізація, інтерпретація та реінтерпретація критично досліджено основні стратегії інтерпретації комічного у випадках ілюстрації та екранізації літературного твору. Герменевтичне тлумачення та критичний підхід до сміхової тематики застосовується і у статті Віри Савченко. Незвичним є предмет критичної інтерпретації у статті Ганни Маслякової – творчий наробок О. М. Скрябина, в яких автор виявила прояви комічного. Більш того, у творчості композитора вона спромоглася роздивитися специфічну
    метафізику сміху – як власне комічне та іронічне, так і сарказм та гротеск.

    Редакційна колегія

  • ФЕНОМЕН СМІХУ ТА СМІХОВА КУЛЬТУРА
    № 16 (2011)

    Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

    Випуском 16 редакція продовжує започатковану одеськими дослідниками традицію вивчення сміху і сміхової культури. Це вже восьме видання, що містить результати досліджень з точки зору різних вимірів прояву сміху в нашому житті.

    Як і в попередніх випусках «Докси», присвячених сміховій проблематиці, в цьому випуску дослідження реалізується як комплексне та міждисциплінарне – з позиції філософії, культурології, мистецтвознавства, літературознавства, історії, політології та інших галузей знання. Саме цьому присвячений розділ 1. Він має назву «Сміх як предмет міждисциплінарних досліджень». Автори статей даного розділу вдаються до аналізу як різних філософських концепцій сміху так і місця цього феномену в антропології, мистецтвознавстві, психології та ін., розробляються методологічні основи для його вивчення.

    Статті у різноманітний спосіб характеризують сміх як засіб захисту людини в складних життєвих ситуаціях, його роль в самопізнанні та пошуках ідентичності, становленні особистості та формуванні довіри до себе.

    В розділі 2 «Сміх і смішне в культурі» досліджуються різноманітні духовні та соціальні явища, як українські так і західноєвропейські. Часовий проміжок матеріалу, який підлягає розгляду, досить широкий – від сміху в практиці італійського чернецтва XIII ст. до смішного в політичній активності перших десятиліть нинішнього століття. В статтях розділу аналізуються такі явища як кумівські жарти, хуліганство, сектантськи соціум, розіграш, Одеський карнавал.

    Розділ 3 містить статті на загальну тему «Сміх і комічне в мистецтві». В ньому подаються приклади аналізу комічного, по-перше, в різних видах мистецтва – карикатурі та літературі, ландшафтному мистецтві та кінематографії, а також у мистецтві різних національних традицій: російської, казахської, італійської, американської. Таке розмаїття матеріалу дає змогу читачеві самостійно порівнювати характер прояву сміху в різних національних культурах. В останньому, традиційному для нашого збірника, розділі «Переклади» ми публікуємо російською мовою статтю нашого постійного автора, сучасного німецького філософа Мірко Вишке «Ложь и смех. Ницше о“пессимизме силы”» в перекладі з німецької мови, здійсненому одеським філологом, незмінним учасником усіх проектів «Одеської гуманітарної традиції» Ольгою Корольковою. Автори і редакційна колегія висловлюють сподівання, що цей випуск приверне увагу і буде корисний для всіх, хто цікавиться проблематикою сміху і сміхової культури.

    Редакційна колегія

  • УНІВЕРСАЛЬНІ ВИМІРИ КУЛЬТУРИ
    № 15 (2010)

    Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

    Випуск 15 виходить з нагоди 60-річного ювілею доктора філософських наук, професора Олександра Кирилюка. Автори і редакційна колегія висловлюють свою глибоку пошану і щиру любов до філософа, чиї наукові пошуки, викладацьке служіння і людське спілкування зумовлені такою метафізикою життя, яка не погоджується ані з онтологічним нігілізмом, ані з пізнавальним та моральним релятивізмом, але орієнтує його на той по-справжньому філософський спосіб перебування у світі, коли перед лицем Істини ризикуєш усім своїм буттям. О. Кирилюк – відомий в Україні та поза її межами вчений, котрий більш двадцяти років своєї дослідницької діяльності присвятив саме вивченню проблеми універсалій культури. Збірник відкривається великим текстом нашого ювіляра, що переконливо демонструє, як категорії граничних підстав (народження, життя, смерть, безсмертя) і світоглядні коди (агресивний, аліментарний, еротичний, інформаційний) створюють інваріанти, константи та універсалії культури. На ґрунті цього автор статті пропонує власний варіант універсально-культурного аналізу як самих текстів культури, так і мов їх опису.

    В розділі 1 збірника «Теоретичні аспекти проблеми універсалій культури» автори статей розглядають різні сторони універсалістського відношення до культури. Сама можливість онтологічного, антропологічного, аксіологічного, семантичного чи логічного підходів до дослідження феноменів культури тематизується у наданих в цьому розділі текстах. Зокрема, в ряді статей обґрунтована як універсальна роль діалогічного принципу у функціонуванні, пізнанні та витлумаченні культури. В розділі розглядаються також межі й можливості використання різних методологічних засобів і стратегій (вимірювання, реконструкція та ін.) в аналізі культури в цілому та окремих її проявів.

    В другому розділі «Аналіз окремих феноменів культури в універсальній перспективі» містяться статті, що в них здійснені спробидослідження і надані результати вивчення окремих культурних явищ і текстів, розглянутих в контексті основної теми цього випуску збірника. Зокрема, витлумачуються твори художньої літератури, музики, театру, кінематографу, релігійні та соціальні практики різних традицій і епох.

    В цьому випуску пропонуємо читачеві новий розділ: «Інтелектуальні біографічні ремарки» (3). В ньому представлені погляди авторів публікацій на можливість виявлення в нашому житті універсалій співтворчості (наукової та художньої), написаних в автобіографічній манері і присвячених темам співіснування та співучасті (в різних значеннях цього слова) поколінь в культурі.

    Традиційним для нашого видання є розділ 4 – «Переклади». В 9-му випуску «Докси» вже був опублікований великий фрагмент перекладу російською мовою пізньої праці видатного німецького філософа Т. В. Адорно «Жаргон подлинности. О немецкой идеологии» (Jargon der Eigentlichkeit. Zur Deutschen Ideologie).

    В цьому випуску представлений інший фрагмент цього твору, люб’язно наданий редколегії для публікації його перекладачем, відомим фахівцем з німецької філософії Євгеном Борисовим, який публікується за дозволом видавництва «Канон+», що має права на видання цієї книги Адорно. Тема справжності й відповідальності, піднята в цій роботі класиком німецької соціальної філософії, завжди була важливою щодо ставлення до життя і власних професійних знань нашого дорогого ювіляра Олександра Кирилюка.

    Справа, мабуть, не в тому, що О. Кирилюк є автором багатьох наукових праць, серед яких декілька монографій, і навіть не в тому, що він має власну філософську концепцію універсалій культури, перевірену його розвідками, що залучали до аналізу різноманітний матеріал. Нам видається важливим усвідомлення колегами справжності його дослідницького доробку, визнання безумовної значущості не лише вже досягнутих результатів, але й самого пошуку – чесного, принципового, відповідального.

    Збірник «Докса» відчуває свою причетність до історичної події – формування громади, що відчула на собі вплив плідних ідей О. Кирилюка, що була вражена смиренною скромністю цього світлого розуму і відкритою щедрістю цього великого серця.

    Редакційна колегія

  • НІМЕЦЬКА ФЕНОМЕНОЛОГІЧНА ТРАДИЦІЯ У ФІЛОСОФІЇ, ГУМАНІТАРИСТИЦІ ТА КУЛЬТУРІ
    № 14 (2009)

    Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

    Випуск 14 редакція присвятила феноменологічній філософії на честь 150ої річниці з дня народження засновника феноменології Едмунда Гусерля. Статті випуску засвідчують наше усвідомлення значущості цього вчення для філософії ХХ і ХХІ століть і демонструють невпинний вплив впродовж всього часу цієї невгамовної у своїй відповідальності та палкій спрямованості до істини думки.

    Розділ 1 «Феноменологія як методологія філософських і гуманітарних досліджень» містить результати вивчення авторами випуску реалізації вимог феноменологічного методу у різних ділянках філософського знання і гуманітаристики. Статті у різноманітний спосіб показують продуктивність методу у сферах етики, комунікативної філософії, філософії діалогу, філософської антропології, соціальної філософії та мистецтвознавства.

    У розділі 2 «Феноменологія Гусерля: спроба свіжого погляду» автори відмовляються від «шкільного» усталеного трактування феноменологічного вчення і намагаються відкрити ті його важливі деталі, що традиційному поглядові не видні. Це трансцендентальноісторичне прочитання життєвого світу і відкриття етичних імплікацій трансцендентальнофеноменологічного методу.

    Розділ 3 присвячений феноменології Мартина Гайдеґера. Тsут містяться статті, що розкривають шлях думки філософа, аналізують природу його трансценденталізму, розкривають підстави аналізу Гайдеґером вчення Шелінґа і проблем смерті та Іншого.

    Розділ 4 досліджує феноменологічні ідеї різних філософів ХХ століття, розкриваючи продуктивність цієї філософської методології і зазначаючи широту проблемного горизонту феноменології.

    Автори надають результати своїх розвідок у сфері теорії права А. Райнаха, феноменологічної концепції О. Фінка, досвіду етичного переосмислення феноменології Е. Левінасом, різних аспектів проблеми Іншого у розробках Б. Вальденфельса, філософського аналізу С. Олексюком інтенційності тощо.

    Розділ 5 містить надані редакції переклади текстів представників феноменологічної філософії, що вперше виходять друком українською та російською мовами і супроводжуються ґрунтовними передмовами. Тут фрагмент із книги Е. Гусерля «Досвід і судження» у перекладі київськогофеноменолога Вахтанґа Кебуладзе із його вступною статтею; друга частина лекції М. Гайдеґера «Онтологія (герменевтика фактичності)» із передмовою перекладача, московського філософа Іллі Інішева; стаття учениці Гусерля Едит Штайн «Що таке філософія? Розмова Едмунда Гусерля і Томи Аквінського» у перекладі одеського філолога, постійного учасника усіх проектів «Одеської гуманітарної традиції» Ольги Королькової із передмовою одеського дослідника феноменології Неллі ІвановоїГеоргієвської; стаття сучасного японського феноменолога Юсуке Ікеда про критику феноменології Гусерля його учнем Ойгеном Фінком у перекладі московського феноменолога Анни Шиян; а також стаття відомого сучасного хорватського феноменолога Даміра Барбарича, присвячена концепції виховання і освіти Ойгена Фінка, що надається у перекладі російською мовою із хорватської Павла Прилуцького.

    Редакція висловлює глибоку вдячність Вахтанґові Кебуладзе за його щирі й професійні консультації з приводу різних проблемних ситуацій перекладу, а також Сергієві Секунданту за переклад латинських виразів у статті Е. Штайн.

    Автори і редакційна колегія виражають сподівання, що цей випуск перетворює на живу очевидність слова визнаного філософа ХХ століття ГансаҐеорґа Ґадамера, що феноменологія – це найбільш правдолюбна і сумлінна філософська школа. І що нам вдалося висловити усю безмежність нашої поваги і вдячності тому філософові, хто засвідчив усі драми і надії ХХ століття ще до того, як вони набули справжньої болючості і сили.

    Редакційна колегія

  • СМІХ ТА СЕРЙОЗНІСТЬ: МНОЖИННІСТЬ ВИДІВ ТА ВЗАЄМИН
    № 13 (2008)

    Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

    Випуск 13 «Сміх та серйозність: множинність видів та взаємин» в черговий раз звертається до проблем сміху та сміхової культури. Він містить результати оригінальних досліджень авторів, що представляють різні ділянки знання та різні їхні аспекти: філософію, культурологію, лінгвістику, мистецтвознавство тощо.

    В розділі 1 «Філософські аспекти сміху» друкуються статті, що розглядають природу сміху та його проявів, характер сміхового ставлення до дійсності, шукаючи «умови можливості» сміху як невід’ємної компоненти людського мислення й буття, відкриваючи як його витоки глибини Ніщо. Автори показують, що сама філософія містить в собі такі настанови і передумови, що дозволяють визначати її як справді «веселу науку», аналізують неодмінний зв’язок сміху і дійсної в певні періоди парадигми, з’ясовують здатність сміху долати ілюзії, відчай, відзначають межовий характер скандалу.

    В розділі 2 «Смішне та серйозне в культурі» досліджуються різні прояви сміху в давній і сучасній культурах. Це і розгляд трикстера як однієї з давніх фігур сміхової культури, і аналіз природи скомороцтва та його ролі у формуванні карнавальної культури, і з’ясування своєрідності гомеричного сміху в контексті християнського віровчення, і вивчення становлення національного козацького архетипу в межах самоіронічного світогляду українців, і аналіз анекдотів та їхньої карнавальної природи, виявлення універсалій культури в забавлянні «Сорока-воровка», а також представлення раблезіанського сміху в концепції М. Бахтіна як некласичної теодицеї, що має розглядатися не як відроджене язичництво, а як цілковито християнська справа.

    «Лінгвістичні дослідження смішного» – розділ 3 – присвячений аналізу засобів вираження смішного в різних текстах. Тут йдеться й про гумор в рекламному дискурсі, і про виявлення гендерно-когнітивної специфіки вираження комічного при перекладі текстів з однієї мови на іншу, і про специфіку сміхових форматів в Інтернеті, і про можливості сатиричного тексту виступати конкурентом патогенного тексту тощо.

    Розділ 4 «Сміх і комічне в мистецтві» містить різноманітні матеріали: це з’ясування своєрідності естетики комічного в поезії казахського поета Олжаса Сулейменова, освоєння гротеску і ритуального сміху сучасною прозою, встановлення відношень між сміхом і серйозністю у фільмах Андрія Тарковського, аналіз сучасної світової анімації на предмет наявності в ній смішного.

    Цей випуск вирізняється з усіх попередніх, присвячених сміховій тематиці, наявністю нових жанрів, що розташовані в розділі 5 – «Наукові фейлетони і пародії». Тут вперше розміщено науковий фейлетон з аналізом серйозної проблеми долі гуманітаристики і університетського викладача за сучасних умов, а також 2 пародійні містифікації.

    В останньому, традиційному для «Докси», розділі «Переклади» друкується стаття німецького арт-критика Людвіґа Сейфарта з Берліна, що був визнаний 2007 р. кращим критиком Німеччини, надана нам автором і перекладена російською мовою Ліаною Кришевською: «Гнилье в моське. Франц Вест и гротескное тело».

    Редколегія сподівається, що всі читачі зможуть отримати величезну насолоду від міркувань наших авторів і здобути переконання в невмирущості сміху та його перебуванні по всіх усюдах.

    Редакційна колегія

  • НІМЕЦЬКА ТРАДИЦІЯ В ФІЛОСОФІЇ, ГУМАНІТАРИСТИЦІ ТА КУЛЬТУРІ
    № 12 (2008)

    Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

    Випуск 12 присвячений вивченню німецької традиції у філософії, гуманітаристиці та культурі, котра створювалася впродовж віків зусиллями видатних діячів філософії, науки, мистецтва і становить на сьогодні ґрунтовну систему теоретичних принципів і положень, художніх ідей і форм, що не втрачають своєї значущості і продуктивної сили. Автори цього збірника доводять цей висновок своїми дослідженнями у різні способи, вдаючись до аналізу окремих вчень, витворів мистецтва, явищ культури, а також розглядаючи в сучасних філософських і наукових теоріях, в художній практиці реалізацію певних ідей і принципів німецької традиції.

    В першому розділі «Ідеї німецької філософії як засади сучасної гуманітаристики» автори статей відкривають джерела багатьох змістових і методологічних положень сучасних гуманітарних наук у теоретичних положеннях німецької філософської традиції. Саме вона закладала принципи раціональності, що становлять тепер основи гуманітарного пізнання. І саме в ній формувалися теоретичні вчення, що ставали методологічним підґрунтям гуманітарним наукам. Автори розділу дослідили процес формування суб’єктивності в німецькій філософії, міркування філософів про природу філософського пізнання, історію онтології, віднайшли в німецькій традиції джерела біографічного методу і правової онтології, проаналізували процеси пошуків нових шляхів до сенсу світу через трансформацію ідей німецької філософської спадщини.

    Статі другого розділу «Ідейні пошуки в німецькому філософському просторі» присвячені розгляду багатьох ідей, вчень, положень німецької філософії від середньовіччя до найсучаснишіх теорій. Автори пропонують оригінальні дослідження, самостійні висновки, що зумовлені часто нетрадиційним поглядом на класичні постаті. Так, критиці піддається шкільне прочитання Декарта і Ляйбніца, постать Геґеля розглядається в незвичному ресоматизаційному контексті. В статтях здійснено порівняльний аналіз ідей Флоренського і Ґете, німецького та українського романтизму, Вебера і Флоровського, наведені результати глибинних пошуків джерел певних філософських концепцій: трансцендентального критицизму Канта, сентименталізму як риси романтичного світогляду, концепції модерну Габермаса та інш.

    Третій розділ «Мистецтво і мистецтвознавство як поле втілення німецьких традицій творчості і дослідження» розглядає різні художні тексти на підставі певних методологічних вимог і принципів німецької традиції. Так, тут аналізу підлягають середньовічний храм і книга, фольклорна оповідь і переклади поетичних творів, традиції німецької класичної драматургії і можливості біографічного методу в літературознавстві.

    Розділ четвертиій «Німецька мова в компаративістському контексті» містить дві статті, що в них на підставі порівняльного аналізу наводяться висновки щодо функціонування фразеологізмів і щодо природи словотворчих мікрокатегорій у різних мовах.

    В п’ятому розділі «Переклади» надруковані надані для нашого збірника перекладачами тексти, що не виходили друком раніше ані українською, ані російською мовами. По-перше, це статті німецьких романтиків, перекладені українською професором зі Львова Марією Кашубою, нашим давнім співробітником. Також це важливий текст Шляйермахера про герменевтику, що надав редколегії в своєму перекладі російською мовою наш вільнюський колега Андрій Лаврухін. Кияни запропонували переклад цікавої статті італійської дослідниці долі філософської герменевтики Ґадамера в Італії професора Донатели Ді Чезаре – в перекладі українською Вікторії Березіної. І, зрештою, ми друкуємо переклад Ольги Королькової статті нашого постійного автора, члена редколегії Мірко Вішке з Німеччини про критику Геґелем релігії.

    Отже, цей випуск знайомить із текстами німецької філософської традиції різних періодів. Редколегія висловлює щиру вдячність київському філософу Вахтанґові Кебуладзе, що працює у лабораторії наукового перекладу, за надані консультації щодо сучасного написання українською мовою іноземних, в першу чергу німецьких, прізвищ. Ми сподіваємось, що для читачів нашого збірника цей випуск виявиться цікавим і корисним для їх наукових потреб виданням, що допоможе сформувати більш чітке уявлення про характер і потужність німецької філософської думки, про глибину і впливовість культурних і мистецьких традицій Німеччини.

    Редакційна колегія

  • СТРАТЕГІЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ТЕКСТУ: МЕТОДИ І МЕЖІ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
    № 10 (2006)

    Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

    Випуск 10 розглядає варіанти стратегій витлумачення тексту, методи і межі їх застосування. Статті випуску носять неоднаковий характер: від теоретичних міркувань про природу смислу та засоби його досягнення до практичних застосувань методів витлумачення до різних культурних феноменів.

    Розділ 1 містить спроби витлумачення тексту повісті М. В. Гоголя «Ніс» на підставі різних методів. Тут представлена герменевтика та її можливості в Рікерівському варіанті, що дозволяє проаналізувати надзвичайні події з носом майора Ковальова як пошук ним ідентичності, а втрату частини тіла інтерпретувати як прояв небуття в дійсному світі. Проаналізовані шляхи розвитку витлумачення на підставі структуралістської методології К. Леві-Строса та Р. Барта, що виявило не тільки структурну анатомію повісті, але й обґрунтувало, з одного боку, жорсткість структури тексту, а з іншого, значну гнучкість його смислу, що формується на такій стійкій підставі. «Ніс» було розглянуто і в християнському контексті, що відкрило незначущість для Ковальова тих християнських цінностей, що могли б зумовити дійсно істинний смисл його життя. Звернення до феноменології Е. Гусерля надало можливості розкрити механізми конституювання смислу повісті, розглянути онтологічний статус художнього світу повісті та витлумачити його як нашарування різних реґіонів буття, а застосування концепції субуніверсумів реальності представника феноменологічної соціології А. Шюца дозволило здійснити докладний аналіз таких реґіонів. Повість «Ніс» виявила продуктивність психоаналітичних ідей щодо аналізу художнього тексту, а звернення до феноменологічної концепції тілесності М. Мерло-Понті надало можливості автору переконливо аналізувати тілесний рівень подій як конституюючу смислову засаду. Повість виявила свою здатність підпорядковуватися процедурам деконструкції, що зумовлює розглядати формування її смислових серій, бути прочитаною в постмодерністському та міфологічному контекстах.

    Розділ 2 надає серйозні розвідки з метою з’ясування філософсько- методологічних засад історико-філософської інтерпретації та аналізу класичної новоєвропейської філософії як онтології. Крім того, тут наводяться результати дослідження екзистенційної інтерпретації Євангелій в керігматичній теології Р. Бультмана, феноменологічного прочитання онтологічного аргументу Левінасом і Койре, пошуків представниками ОБЕРІУ смислу на підставі нонсенсу. В розділі є статті, що розглядають гру як спосіб розуміння, проблему інтерпретації часу на підставі вивчення буття і мови як предметів некласичного мислення, саме розуміння як таке, що має часову структуру і зобов’язане брати до уваги ідею найпершого часу.

    В розділі 3 представлені цікаві спроби витлумачення різних текстів в межах різноманітних контекстів. Тут витлумачуються твори художньої літератури різних традицій та часів, кіномистецтва, мова малої та великої скульптурної пластики, інтерпретується Одеська гуморина в контексті світового карнавального руху, навіть інтерпретуються морфеми в контексті мовної гри, а також аналізується феномен договірного права в контексті філософії діалогу.

    В розділі 4 містяться переклади важливих для тематики збірника філософських текстів. Це частина ґрунтовної праці Е. Бетті «Герменевтика», що люб’язно надана її перекладачем, мінським філософом Є. Борисовим, співпраця з яким вже стає приємною для нас традицією. Також це стаття нашого давнього колеги, німецького професора М. Вішке «Между методом наук о духе и prima philosophia: о герменевтике Гадамера и Дильтея» в перекладі вже відомої всім читачам «Докси» О. Королькової.

    Маємо сподівання, що наші читачі зможуть не тільки відчути «насолоду від текстів», а й усвідомити всі складності синтезу смислу при створенні й при витлумаченні тексту і за допомоги наших авторів- дослідників подолати багато з цих перешкод, що зазвичай видаються непереможними.

    Редакційна колегія

  • СЕМАНТИЧНІ Й ГЕРМЕНЕВТИЧНІ ВИМІРИ СМІХУ
    № 9 (2006)

    Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

    Випуск 9 збірника «Докса» продовжує започатковану одеськими науковцями традицію вивчення сміху і сміхової культури. Це вже шосте видання, що містить результати досліджень різних проявів сміху в філософському, логічному, культурологічному, філологічному, мистецтвознавчому вимірах.

    Розділ 1 має назву “Сміхова культура від витоків до нашого часу” і присвячений аналізу проявів сміхової культури в різні часи життя людства, які реалізують певні універсальні структури, архетипи персонажів і дій, що мають архаїчне походження, але продовжують своє життя й посьогодні. Тут ми побачимо і стародавні витоки фігур циркового клоуна, юродиво го, скомороха, і сучасну трансформацію архаїчних форм свята студентською молоддю, і намагання розглянути ритуальний сміх як ствердження буття.

    В розділі 2 “Семантика і герменевтика сміху” розглядається низка питань, пов’язаних з семантичними засадами сміху як певного смислового ефекту. Автори статей вдаються до аналізу, по-перше, різних філософських концепцій сміху – від античності до сучасної герменевтики, по-друге, різних варіантів смішного, коли треба встановити або механізми сміхової творчості, або наративні засади смішного, або складності перекладу текстів з комічним змістом з однієї мови на іншу, або закономірності реагування людини через сміх на відхилення від стандартних процесів об’єктивації.

    Розділ 3 містить статті на загальну тему “Комічне в мистецтві”. Хоча він невеличкий за розміром (тут лише 5 статей), він дає приклади аналізу комічного, по-перше, в різних видах мистецтва – карикатурі і літературі, а також в мистецтві різних національних традицій: української, казахської, грузинської, французької. Таке різноманіття матеріалу дає змогу читателеві самостійно порівнювати характер прояву сміху в різних національних культурах.

    В розділі 4 “Переклади” ми публікуємо російською мовою фрагмент видатної роботи Теодора Адорно “Жаргон справжності. До німецької ідеології”, що в ній автор поміщає сатиру Х. Шютце “Типова урочиста промова”, де жаргон дотепно і дещо пародійно зображений як певний синдром, який і стає предметом не комічного, а серйозного аналізу Адорно. Текст був наданий редколегії “Докси” перекладачем, визнаним фахівцем з сучасної німецької філософії Євгеном Борисовим і друкується за дозволом видавництва “Феноменология – герменевтика” (м. Москва), що має авторські права на публікацію цієї книги Адорно.

    Також в розділі представлена стаття, що надійшла від нашого постійного автора, сучасного німецького філософа Мірко Вішке “Втілення відчуттів в мові. Гегель про голос і сміх” в перекладі Ольги Королькової.

    Редакційна колегія й автори запрошують читачів до діалогу і роздумів про сміх, його властивості і прояви.

    Редакційна колегія

  • ГРЕЦЬКА ТРАДИЦІЯ В СУЧАСНІЙ КУЛЬТУРІ
    № 8 (2005)

    Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

    Цей випуск збірника наукових праць присвячено аналізу різних проявів давньогрецької традиції в сучасній культурі. Це вже не перша спроба проаналізувати нашими авторами значення грецької традиції для сучасного світу. Вперше “Δόξα / Докса” звернулась до античної тематики в своєму випуску 4 “Грецький спадок і сучасність”. Отже ми можемо засвідчити спробу формування певної науково-дослідницької традиції вивчення давньогрецьких витоків нашої культури учасниками видання “Δόξα / Докса”.

    В даному виданні дослідники простежують як формування в Давній Греції тих засад, що зумовили подальший розвиток європейської цивілізації та культури, так і різноманітні варіанти реалізації цих основ у світовій і вітчизняній культурі. Випуск складається з 4 розділів, що містять результати оригінальних досліджень сучасних вчених України та різних країн світу.

    Розділ 1 – “Давньогрецька філософія та культура” – фіксує виникнення в античній Греції важливих для сучасного світобачення концепцій космосу, простору, теорій знання, демократії, аналізує розвиток античного раціоналізму і лінгвістичних вчень, еволюцію символіки та різних художніх форм.

    Матеріали розділу 2 – “Грецькі основи світової культури” – розглядають зв’язки давньогрецьких ідей, вчень, досягнень мистецтва із певними теперішніми подіями філософії, науки та мистецтва. Автори намагаються чи проаналізувати певні сучасні вчення та культурні явища в світлі античних першозразків, чи простежити, у який спосіб основні античні ідеї та форми здобувають свого продовження і трансформації за сучасних умов.

    В розділі 3 – “Рецепція античності вітчизняною культурою” – надаються пояснення деяким феноменам слов’янської культури через відкриття їх античних джерел. Автори доводять, що давньогрецькі досягнення набували нового життя в контексті філософських, наукових, художніх пошуків багатьох вітчизняних діячів.

    Розділ 4 містить переклади статей двох відомих у світі сучасних філософів з Німеччини Мірко Вішке і Петера Травні, що вже стали постійними авторами видання “Δόξα / Докса”.

    Редакційна колегія

  • ЛЮДИНА НА МЕЖІ СМІШНОГО І СЕРЙОЗНОГО
    № 7 (2005)

    Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

    Випуск 7 є черговим з щорічних видань, що присвячені проблемам сміху. Як і раніше, в цьому збірнику представлені різноманітні напрями дослідження сміхового виміру людського існування і мислення. Характерним для випуску цього року є увага до перебування людини саме на межі між смішним і несмішним, що дозволила засвідчити, що сміх часто виявляє свій дуже серйозний характер.

    Розділ 1 “Межі смішного в бутті та пізнанні людини” розглядає різні буттєві та пізнавальні ситуації, що викликають до життя сміх і формують різне до нього ставлення: це й життя філософів, й кохання, й відношення панування, й християнський контекст, й циркове видовище, й текстова реальність – з чого стають очевидними, по-перше, невід’ємність сміхових елементів від усіх сфер людського життя, бо сміх – це обов’язковий поверхневий ефект та смислова межа об’єктивації, а по-друге, неможливість однозначно визначити природу сміху, бо в дійсності існує не сміх, а сміхи.

    В розділі 2 “Форми сміху в мистецтві” представлені матеріали дослідження існування багатоманітних варіантів комічного в різних видах мистецтва від ранніх фольклорних форм до найсучасніших мистецьких досягнень.

    Розділ 3 “Сміх і соціум” містить в собі низку статей, що аналізують дію сміху в різних вимірах соціального буття людини. Частина з статей розглядає різні аспекти сміхової культури на матеріалі сучасних подій в нашій країні, доводячи актуальність проблематики сміху і спроможність людини через вивчення її сміхової поведінки відкрити важливі підстави не тільки індивідуального пізнання й існування, а й соціального буття суспільства.

    Редакційна колегія

  • МОВА, ТЕКСТ, КУЛЬТУРА
    № 6 (2004)

    Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

    Випуск 6 містить результати наукових досліджень у сферах філософії, соціології, естетики, мовознавства, літературознавства, мистецтвознвства щодо проблеми функцій мови в культурі, в пізнанні, в мистецькій творчості, що останнього часу набула небиякого значення. Розділ 1 “Філософсько-теоретичні засади функціонування мови в пізнанні та комунікації” присвячений розгляданню різних аспектів філософії мови та мовлення: від з’ясування античних витоків філософії мови до комуніктивних тактик в практиці телеінтерв’ю, від розуміння мови як виявлення реальності до змалювання прагматичної моделі мови, від загально-теоретичних спроб аналізування інтерпретації до застереження від свавільних чи похапливих інтерпретацій при перекладі тощо.

    Розділ 2 “Соціокультурні параметри мовного життя” звертається до питань духовної кризи ХХ століття у філософії М. Бубера, онтології події, значення наративу для розуміння соціокультурної реальності, функцій символу в культурі, можливості розглядання текстів культури з позицій ситуативної методології, ролі мови сучасної масової культури у міфологізації свідомості, продуктивності застосування біографічного методу щодо вивичення сміхової культури.

    Статті розділу 3 “Вербальні й невербальні можливості художнього мовлення” розкривають онтологічний статус поетичного мовлення, з’ясовують особливості формування художнього тексту та чинники інтертекстуальних зв’язків текстів, вдаються до аналізу конкретних творів української, австрійської літератури, мовних особливостей

    зображального мистецтва, музики та архітектури тощо. Редакційна колегія збірника одержала матеріали для опублікування від двох видатних сучасних німецьких філософів Мірко Вішке (Галле- Віттенберг) і Петера Травні (Вуперталь), їх переклади розташовані у розділі “Переклади”.

    Редакційна колегія

  • ЛОГОС І ПРАКСИС СМІХУ
    № 5 (2004)

    Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

     Вихід випуску 5 можна розглядати як продовження певної традиції вивчення природи сміху та сміховоїкультури, що її було започатковано ініціативою товариства “Одеська гуманітарна традиція” в межах видання“Докса”. Перші три випуски збірника, як і цей, були присвячені розгляданню різних аспектів сміху.

    П’ятий випуск має назву “Логос і праксис сміху” і містить чотири розділи. Автори статей розділу 1“Сміх наперетині мислення і мови”аналізують пізнавальні можливості різних форм сміху, демонструють участь гумору таіронії в мисленні, значущість їх для філософії і взагалі для будь-якої смислової комунікації, зазначають важливістьсміху у конституюванні і зберіганні людської індивідуальності. Науковці доводять, що людське мислення іспілкування як такі неможливі без сміхових елементів, що уможливлюють критичність і прискіпливість думки, їївиразність і свободу.

    Розділ 2 – “Сміх у соціокультурному просторі” – розглядає сміх як соціокультурний феномен. Дослідники звертаються і до питань взаємодії сміху з тим, що не сприймається як кумедне, і до різноманітних проявів сміху в різні періоди культури – від античної доби до сучасності. Аналізуються варіанти сміху, що могли б правити за підстави справжнього буття людини і співбуття з іншим. Декілька робіт присвячені найсучаснішим явищам сміхової культури: функціонуванню сміху в сфері політики, public relations, в сфері християнських традиційних цінностей, – в них міститься аналіз політичних та PR-анекдотів, “флеш-моб приколу”, одеського карнавалу “Гуморини”, сміхової субкультури підлітків. Автори не тільки демонструють теоретичну та історичну обізнаність в питаннях сміхової культури, але й доходять серйозних висновків щодо сучасного стану людини і культури, зазначаючи і його кризові риси, і можливості подолання такої кризи, звертаючись, в тому числі, і до притаманних нашій культурісміхових форм.

    Розділ 3 “Комічне у літературі” присвячений аналізу сміхових елементів як літературних засобів, художніх прийомів, до яких зверталися митці в усі часи існування літератури та мистецтва. В цьому випуску є роботи, що звертаються до різних періодів розвитку української літератури, зазначаючи важливість і природність для української нації гумору та іронії. Автори демонструють специфічні риси використання комічного в творчості Шекспіра та казахському фольклорі, в комедії болгарського Відродження та російській класичній літературі, літературі абсурду та сучасних анекдотах. Матеріали досліджень, наведені у статтях цього розділу, свідчать про потужність комічного, що перетворює твір мистецтва на виразний, що спричиняє довге його життя.

    Редакційна колегія збірника одержала дозвіл від двох видатних сучасних німецьких філософів Мірко Вішке (Галле-Віттенберг) і Ханса-Петера Крюгера (Потсдам) надрукувати переклади їх текстів, де вчені вдаються до міркувань з приводу сміху, його значення для людського пізнання і буття. Ці переклади розташовані в розділі 4.

    Запрошуємо всіх, кого цікавить різноманітність проявів людської думки та існування, до спілкування з нашими авторами: будь ласка, читайте цей збірник і спробуйте поділити з дослідниками натхненність їхнього ставлення до сміху.

    Редакційна колегія

  • Гносеологічні й антропологічні виміри сміху
    № 3 (2003)

    Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

       Третій випуск збірника наукових праць “Δόξα / ДОКСА” знов присвячено проблемі сміху, отже, здається, такі видання зі сміхової проблематики стають традиційними. Можна зазначити, з одного боку, збільшення кількості учасників дослідження сміху, а з іншого, продовження своїх розвідок тим и науковцями, що вже брали участь у двох попередніх випусках. Це зумовлює як поширення тематики статей, так і поглиблення міркувань щодо різних вимірів сміху, що нашими авторами аналізується вельми різноманітно.

        Всі три випуски збірника [Див. попередні: “Δόξα / ДОКСА. Збірник наукових праць з філософії та філології. Вип. 1. Людина у світі сміху. – Одеса, 2002; Вип. 2. Про природу сміху. – Одеса, 2002] аналізують різні аспекти сміху і сміхової культури і доходять висновку про присутність сміху у всіх ділянках людського існування. Виявилося, що аналіз проблематики, яку було зазначено як предмет наукового дослідження в цих збірниках, може бути здійсненим тільки в широкому контексті філософських проблем щодо існування і пізнання людини. Це цілком зрозуміло, бо сміх є багатоманітним феноменом світу людини і, як тепер вже доведено авторами попередніх і цього випусків, розуміння його природи і функцій можливе за умов глибокого дослідження тих сфер існування людини та її пізнавальної діяльності, де сміх почуває себе завжди як вдома. Тому зазначена проблема вирішується авторами у зв’язку з багатьма філософськими, філологічними, логічними, антропологічними, культурологічними та інш. питаннями на підставі широкого знайомства науковців з найбільш важливими науковими роботами з цієї тематики та їх грунтовного аналізу.

    Автори цього збірника у своїх розвідках уважні до тих проблем, що чи ще не ставали предметом дослідження, чи, вже маючи певну традицію розглядання у науковій літературі, не були пристосовані до аналізу конкретних явищ і проблем культури, мистецтва, філософії і т. ін. В такому пильному ставленні до нових аспектів сміху є, безумовно, певний дослідницький потенціал.

    Даний випуск присвячений розгляданню переважно гносеологічних і антропологічних параметрів сміху і складається з чотирьох розділів. Розділ 1 – “Пізнавальні потенції сміху” – містить статті, що досліджують участь сміху, його різновидів у пізнавальній діяльності. Різні форми сміху розглядаютсья авторами як ознаки пізнавальних здатностей, способи досягнення знання і взаєморозуміння, ними також виявляється сміховий елемент певних прийомів пізнання.

    Іронія, як один із проявів сміху, привернула до себе пильну увагу декількох науковців-учасників збірника, і це спричинило появу окремого, присвяченого іронії, розділу 2 – “Іронія і свобода мислення”, – де не тільки аналізується пізнавальна здатність іронії, поширеність в історії мислення іронічних форм пізнання, а й зазначаються певні межі іронічної компетенції в досягненні істини.

    Розділ 3 – “Сміх та екзистенція людини” – розглядає антропологічні й екзистенціальні виміри сміху. Автори доходять висновку про принципову неусуненість з людського буття сміху, що може рятувати людину від зла і несправжності існування, а може бути злим і нестерпним. Амбівалентність сміху дозволяє людині триматися у непевних ситуаціях, коли вона висміюванням руйнує зле і прагне відтворити й підтримати добре. Інколи сміх виявляється останнім засобом підтримати в собі людське життя, як зазначається одним з авторів.

    “Соціокультурні параметри сміху” – це назва останнього розділу збірника, де розміщені статті з результатами дослідження соціокультурного буття сміху. Автори звертаються до різних сфер культури і соціального життя, де виявляє себе сміх, і розглядають участь сміху у цих сферах, що предстає дуже різноманітною: від сміху міфологічних богів до сучасних анекдотів, від каральної функція сміху в правовій культурі давнини і середньовіччя до сміху в Інтернеті, від комічного в творчості Пушкіна до смішного в сучасній анімації, від смішного за часи видатних майстрів живопису минулого до сучасного приколу та комерціалізованих форм масової сміхової культури.

        Виявляється, що докладні дослідження різних параметрів сміху є важливими не тільки для розуміння самої природи сміху як такого. Безумовно, всі статті цього збірника здійснюють плідний внесок до наукових досягнень у розкритті сутності сміху, аналізу його феноменології, і вже цим перетворюють подібні видання на неабиякий факт наукового життя. Але міркування щодо сміху приводять до відкриття деяких рис тієї сфери функціонування сміху, в контексті якої він розглядається кожним автором, котрі не привертали раніше до себе уваги дослідників. Таким чином, аналізуючи сміх, ми поступово розкриваємо більш грунтовно усі виміри людського життя, знов і знов відкриваючи для себе наявність сміху як дуже важливого чинника в усіх проявах нашого існування.

    Запрошуємо читачів до розмови про сміх – із нашими авторами, зі світом, із самими собою.

1-25 з 27