Архіви - Сторінка 2

  • ЛОГОС І ПРАКСИС СМІХУ
    № 5 (2004)

    Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

     Вихід випуску 5 можна розглядати як продовження певної традиції вивчення природи сміху та сміховоїкультури, що її було започатковано ініціативою товариства “Одеська гуманітарна традиція” в межах видання“Докса”. Перші три випуски збірника, як і цей, були присвячені розгляданню різних аспектів сміху.

    П’ятий випуск має назву “Логос і праксис сміху” і містить чотири розділи. Автори статей розділу 1“Сміх наперетині мислення і мови”аналізують пізнавальні можливості різних форм сміху, демонструють участь гумору таіронії в мисленні, значущість їх для філософії і взагалі для будь-якої смислової комунікації, зазначають важливістьсміху у конституюванні і зберіганні людської індивідуальності. Науковці доводять, що людське мислення іспілкування як такі неможливі без сміхових елементів, що уможливлюють критичність і прискіпливість думки, їївиразність і свободу.

    Розділ 2 – “Сміх у соціокультурному просторі” – розглядає сміх як соціокультурний феномен. Дослідники звертаються і до питань взаємодії сміху з тим, що не сприймається як кумедне, і до різноманітних проявів сміху в різні періоди культури – від античної доби до сучасності. Аналізуються варіанти сміху, що могли б правити за підстави справжнього буття людини і співбуття з іншим. Декілька робіт присвячені найсучаснішим явищам сміхової культури: функціонуванню сміху в сфері політики, public relations, в сфері християнських традиційних цінностей, – в них міститься аналіз політичних та PR-анекдотів, “флеш-моб приколу”, одеського карнавалу “Гуморини”, сміхової субкультури підлітків. Автори не тільки демонструють теоретичну та історичну обізнаність в питаннях сміхової культури, але й доходять серйозних висновків щодо сучасного стану людини і культури, зазначаючи і його кризові риси, і можливості подолання такої кризи, звертаючись, в тому числі, і до притаманних нашій культурісміхових форм.

    Розділ 3 “Комічне у літературі” присвячений аналізу сміхових елементів як літературних засобів, художніх прийомів, до яких зверталися митці в усі часи існування літератури та мистецтва. В цьому випуску є роботи, що звертаються до різних періодів розвитку української літератури, зазначаючи важливість і природність для української нації гумору та іронії. Автори демонструють специфічні риси використання комічного в творчості Шекспіра та казахському фольклорі, в комедії болгарського Відродження та російській класичній літературі, літературі абсурду та сучасних анекдотах. Матеріали досліджень, наведені у статтях цього розділу, свідчать про потужність комічного, що перетворює твір мистецтва на виразний, що спричиняє довге його життя.

    Редакційна колегія збірника одержала дозвіл від двох видатних сучасних німецьких філософів Мірко Вішке (Галле-Віттенберг) і Ханса-Петера Крюгера (Потсдам) надрукувати переклади їх текстів, де вчені вдаються до міркувань з приводу сміху, його значення для людського пізнання і буття. Ці переклади розташовані в розділі 4.

    Запрошуємо всіх, кого цікавить різноманітність проявів людської думки та існування, до спілкування з нашими авторами: будь ласка, читайте цей збірник і спробуйте поділити з дослідниками натхненність їхнього ставлення до сміху.

    Редакційна колегія

  • Гносеологічні й антропологічні виміри сміху
    № 3 (2003)

    Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

       Третій випуск збірника наукових праць “Δόξα / ДОКСА” знов присвячено проблемі сміху, отже, здається, такі видання зі сміхової проблематики стають традиційними. Можна зазначити, з одного боку, збільшення кількості учасників дослідження сміху, а з іншого, продовження своїх розвідок тим и науковцями, що вже брали участь у двох попередніх випусках. Це зумовлює як поширення тематики статей, так і поглиблення міркувань щодо різних вимірів сміху, що нашими авторами аналізується вельми різноманітно.

        Всі три випуски збірника [Див. попередні: “Δόξα / ДОКСА. Збірник наукових праць з філософії та філології. Вип. 1. Людина у світі сміху. – Одеса, 2002; Вип. 2. Про природу сміху. – Одеса, 2002] аналізують різні аспекти сміху і сміхової культури і доходять висновку про присутність сміху у всіх ділянках людського існування. Виявилося, що аналіз проблематики, яку було зазначено як предмет наукового дослідження в цих збірниках, може бути здійсненим тільки в широкому контексті філософських проблем щодо існування і пізнання людини. Це цілком зрозуміло, бо сміх є багатоманітним феноменом світу людини і, як тепер вже доведено авторами попередніх і цього випусків, розуміння його природи і функцій можливе за умов глибокого дослідження тих сфер існування людини та її пізнавальної діяльності, де сміх почуває себе завжди як вдома. Тому зазначена проблема вирішується авторами у зв’язку з багатьма філософськими, філологічними, логічними, антропологічними, культурологічними та інш. питаннями на підставі широкого знайомства науковців з найбільш важливими науковими роботами з цієї тематики та їх грунтовного аналізу.

    Автори цього збірника у своїх розвідках уважні до тих проблем, що чи ще не ставали предметом дослідження, чи, вже маючи певну традицію розглядання у науковій літературі, не були пристосовані до аналізу конкретних явищ і проблем культури, мистецтва, філософії і т. ін. В такому пильному ставленні до нових аспектів сміху є, безумовно, певний дослідницький потенціал.

    Даний випуск присвячений розгляданню переважно гносеологічних і антропологічних параметрів сміху і складається з чотирьох розділів. Розділ 1 – “Пізнавальні потенції сміху” – містить статті, що досліджують участь сміху, його різновидів у пізнавальній діяльності. Різні форми сміху розглядаютсья авторами як ознаки пізнавальних здатностей, способи досягнення знання і взаєморозуміння, ними також виявляється сміховий елемент певних прийомів пізнання.

    Іронія, як один із проявів сміху, привернула до себе пильну увагу декількох науковців-учасників збірника, і це спричинило появу окремого, присвяченого іронії, розділу 2 – “Іронія і свобода мислення”, – де не тільки аналізується пізнавальна здатність іронії, поширеність в історії мислення іронічних форм пізнання, а й зазначаються певні межі іронічної компетенції в досягненні істини.

    Розділ 3 – “Сміх та екзистенція людини” – розглядає антропологічні й екзистенціальні виміри сміху. Автори доходять висновку про принципову неусуненість з людського буття сміху, що може рятувати людину від зла і несправжності існування, а може бути злим і нестерпним. Амбівалентність сміху дозволяє людині триматися у непевних ситуаціях, коли вона висміюванням руйнує зле і прагне відтворити й підтримати добре. Інколи сміх виявляється останнім засобом підтримати в собі людське життя, як зазначається одним з авторів.

    “Соціокультурні параметри сміху” – це назва останнього розділу збірника, де розміщені статті з результатами дослідження соціокультурного буття сміху. Автори звертаються до різних сфер культури і соціального життя, де виявляє себе сміх, і розглядають участь сміху у цих сферах, що предстає дуже різноманітною: від сміху міфологічних богів до сучасних анекдотів, від каральної функція сміху в правовій культурі давнини і середньовіччя до сміху в Інтернеті, від комічного в творчості Пушкіна до смішного в сучасній анімації, від смішного за часи видатних майстрів живопису минулого до сучасного приколу та комерціалізованих форм масової сміхової культури.

        Виявляється, що докладні дослідження різних параметрів сміху є важливими не тільки для розуміння самої природи сміху як такого. Безумовно, всі статті цього збірника здійснюють плідний внесок до наукових досягнень у розкритті сутності сміху, аналізу його феноменології, і вже цим перетворюють подібні видання на неабиякий факт наукового життя. Але міркування щодо сміху приводять до відкриття деяких рис тієї сфери функціонування сміху, в контексті якої він розглядається кожним автором, котрі не привертали раніше до себе уваги дослідників. Таким чином, аналізуючи сміх, ми поступово розкриваємо більш грунтовно усі виміри людського життя, знов і знов відкриваючи для себе наявність сміху як дуже важливого чинника в усіх проявах нашого існування.

    Запрошуємо читачів до розмови про сміх – із нашими авторами, зі світом, із самими собою.

  • Про природу сміху
    № 2 (2002)

    Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

    Другий випуск збірника наукових праць з філософії та філології «Δόξα / Докса» має назву “Про природу сміху”. Коли редакція ще тільки вирішила надрукувати перший випуск («Людина у світі сміху»), небагато хто вважав, що ця ідея – організувати серйозну розмову про сміх – одержить підтримку і подальшого розвитку. Натомість, звучало багато голосів про те, що вивчати сміх безглуздо і… кумедно. Бо, з одного боку, все вже сказано і відомо про сміх, сміхову культуру, про комічне у різних видах мистецтва, про функції сміху як важливого визначення людського буття і пізнання, і навряд чи можна відшукати дещо, що ще не було сказано. З іншого боку, як взагалі можна говорити про сміх, такий
    невловимий і незрозумілий, такий непідвладний людині, що він так свавільно утягує людину у свій простір.

    Виявилося, що сміх є звабливим, причому не тільки у своїй фактичній життєвості, коли ми невільно попадаємо у поле його дії, блаженно знемагаючи від його безумовної влади над нами. Сміх і проблеми комічного продовжують привертати до себе увагу дослідників з різних ділянок знання. Цей збірник публікує наукові статті, присвячені різноманітним аспектам сміху, що є, за думкою авторів, важливим проявом людської
    сутності і вираженням власно людського існування.

    Багато з авторів спробували осмислити сутність сміху як такого, роздивитись його як елемента людської думки, визначити його місце у філософському розсуді та у будь-якому дискурсі, віднайти взаємозв’язки між сміхом і науковою творчістю. В цьому випуску значна частина праць присвячена суто філософській проблематиці. Дослідників приваблює сміхова культура, що стала об’єктом аналізу у різних своїх проявах:
    мифологічному, релігійному, моральному, політичному, митецькому. Деякі статті збірника розглядають особливості комічного у різних видах мистецтва, зокрема у літературі. Мовний вимір сміху також є предметом авторських розмислів. Відмінністю цього видання можна вважати зростання кількості робіт, що розглядають логічні та семіотичні аспекти сміху.

    Результатом творчого пошуків науковців стало усвідомлення багатоманітності сміху, його значущості у різних сферах істинно людського буття і пізнання.

    Автори цього збірника розкривають серйозний характер такого веселого феномена як сміх і підтверджують необхідність і плідність професійних роздумів і розмови про сміх як важливий прояв людського існування, закликаючи до творчого діалогу усіх, хто відкриє
    цю книгу.

  • Людина у світі сміху
    № 1 (2002)

    Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

    Більшість з наукових статей цього видання надана до редакції учасниками ІІ Міжнародної науково-теоретичної конференції «Про природу сміху», що проходила 30 березня 2001 р. в Одесі під проводом наукового товариства «Одеська гуманітарна
    традиція» у межах фестивалю гумору «Гуморина – 2001».

    Скидається на те, що поступово ситуація ведіння «вченої розмови про сміх» за умов «загального пробування у сміху» стає звичною, перестає викликати поблажливо-іронічні посмішки або спантеличене мовчання. 2001 року вже вдруге товариство
    “Одеська гуманітарна традиція” зібрало наукову спільноту для теоретичного осмислення феномена сміху у приміщенні наукової\ бібліотеки Одеського національного університету, що люб’язно надала, як і минулого року, свою залу для засідання вчених.

    Сміх є істотним вираженням людського буття, він є багатомірним і парадоксальним, доброзичливим і погрозливим, духовним і безсоромно плотським. Різноманітність його проявів і визначає багатоаспектність розмови про нього. Деякі статті цього наукового збірника розглядають риси сміху як соціокультурного феномена, звертаючись до традицій вивчення народної карнавальної сміхової культури М. М. Бахтіним, до філософських засад сучасної сміхової культури, її моральних, релігійних і
    правових аспектів. Також здійснюється спроба філософського розуміння смислової архітектоніки феномена сміху. Значна частина матеріалів видання аналізує різні види комічного у мистецтві, що представлено вельми різноманітно: літературою, музикою, фольклором. Збірка містить наукові розробки лінгвістичних проблем сміху.

    Усі статті цього наукового збірника розкрівають веселість і серйозність сміху, що дозволяє людині перемагати усе несправжнє і зле і стверджуватися у світі у своєму власно людському просторі.

26-29 з 29