Архіви - Сторінка 2

  • СТРАТЕГІЇ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ТЕКСТУ: МЕТОДИ І МЕЖІ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
    № 10 (2006)

    Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

    Випуск 10 розглядає варіанти стратегій витлумачення тексту, методи і межі їх застосування. Статті випуску носять неоднаковий характер: від теоретичних міркувань про природу смислу та засоби його досягнення до практичних застосувань методів витлумачення до різних культурних феноменів.

    Розділ 1 містить спроби витлумачення тексту повісті М. В. Гоголя «Ніс» на підставі різних методів. Тут представлена герменевтика та її можливості в Рікерівському варіанті, що дозволяє проаналізувати надзвичайні події з носом майора Ковальова як пошук ним ідентичності, а втрату частини тіла інтерпретувати як прояв небуття в дійсному світі. Проаналізовані шляхи розвитку витлумачення на підставі структуралістської методології К. Леві-Строса та Р. Барта, що виявило не тільки структурну анатомію повісті, але й обґрунтувало, з одного боку, жорсткість структури тексту, а з іншого, значну гнучкість його смислу, що формується на такій стійкій підставі. «Ніс» було розглянуто і в християнському контексті, що відкрило незначущість для Ковальова тих християнських цінностей, що могли б зумовити дійсно істинний смисл його життя. Звернення до феноменології Е. Гусерля надало можливості розкрити механізми конституювання смислу повісті, розглянути онтологічний статус художнього світу повісті та витлумачити його як нашарування різних реґіонів буття, а застосування концепції субуніверсумів реальності представника феноменологічної соціології А. Шюца дозволило здійснити докладний аналіз таких реґіонів. Повість «Ніс» виявила продуктивність психоаналітичних ідей щодо аналізу художнього тексту, а звернення до феноменологічної концепції тілесності М. Мерло-Понті надало можливості автору переконливо аналізувати тілесний рівень подій як конституюючу смислову засаду. Повість виявила свою здатність підпорядковуватися процедурам деконструкції, що зумовлює розглядати формування її смислових серій, бути прочитаною в постмодерністському та міфологічному контекстах.

    Розділ 2 надає серйозні розвідки з метою з’ясування філософсько- методологічних засад історико-філософської інтерпретації та аналізу класичної новоєвропейської філософії як онтології. Крім того, тут наводяться результати дослідження екзистенційної інтерпретації Євангелій в керігматичній теології Р. Бультмана, феноменологічного прочитання онтологічного аргументу Левінасом і Койре, пошуків представниками ОБЕРІУ смислу на підставі нонсенсу. В розділі є статті, що розглядають гру як спосіб розуміння, проблему інтерпретації часу на підставі вивчення буття і мови як предметів некласичного мислення, саме розуміння як таке, що має часову структуру і зобов’язане брати до уваги ідею найпершого часу.

    В розділі 3 представлені цікаві спроби витлумачення різних текстів в межах різноманітних контекстів. Тут витлумачуються твори художньої літератури різних традицій та часів, кіномистецтва, мова малої та великої скульптурної пластики, інтерпретується Одеська гуморина в контексті світового карнавального руху, навіть інтерпретуються морфеми в контексті мовної гри, а також аналізується феномен договірного права в контексті філософії діалогу.

    В розділі 4 містяться переклади важливих для тематики збірника філософських текстів. Це частина ґрунтовної праці Е. Бетті «Герменевтика», що люб’язно надана її перекладачем, мінським філософом Є. Борисовим, співпраця з яким вже стає приємною для нас традицією. Також це стаття нашого давнього колеги, німецького професора М. Вішке «Между методом наук о духе и prima philosophia: о герменевтике Гадамера и Дильтея» в перекладі вже відомої всім читачам «Докси» О. Королькової.

    Маємо сподівання, що наші читачі зможуть не тільки відчути «насолоду від текстів», а й усвідомити всі складності синтезу смислу при створенні й при витлумаченні тексту і за допомоги наших авторів- дослідників подолати багато з цих перешкод, що зазвичай видаються непереможними.

    Редакційна колегія

  • СЕМАНТИЧНІ Й ГЕРМЕНЕВТИЧНІ ВИМІРИ СМІХУ
    № 9 (2006)

    Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

    Випуск 9 збірника «Докса» продовжує започатковану одеськими науковцями традицію вивчення сміху і сміхової культури. Це вже шосте видання, що містить результати досліджень різних проявів сміху в філософському, логічному, культурологічному, філологічному, мистецтвознавчому вимірах.

    Розділ 1 має назву “Сміхова культура від витоків до нашого часу” і присвячений аналізу проявів сміхової культури в різні часи життя людства, які реалізують певні універсальні структури, архетипи персонажів і дій, що мають архаїчне походження, але продовжують своє життя й посьогодні. Тут ми побачимо і стародавні витоки фігур циркового клоуна, юродиво го, скомороха, і сучасну трансформацію архаїчних форм свята студентською молоддю, і намагання розглянути ритуальний сміх як ствердження буття.

    В розділі 2 “Семантика і герменевтика сміху” розглядається низка питань, пов’язаних з семантичними засадами сміху як певного смислового ефекту. Автори статей вдаються до аналізу, по-перше, різних філософських концепцій сміху – від античності до сучасної герменевтики, по-друге, різних варіантів смішного, коли треба встановити або механізми сміхової творчості, або наративні засади смішного, або складності перекладу текстів з комічним змістом з однієї мови на іншу, або закономірності реагування людини через сміх на відхилення від стандартних процесів об’єктивації.

    Розділ 3 містить статті на загальну тему “Комічне в мистецтві”. Хоча він невеличкий за розміром (тут лише 5 статей), він дає приклади аналізу комічного, по-перше, в різних видах мистецтва – карикатурі і літературі, а також в мистецтві різних національних традицій: української, казахської, грузинської, французької. Таке різноманіття матеріалу дає змогу читателеві самостійно порівнювати характер прояву сміху в різних національних культурах.

    В розділі 4 “Переклади” ми публікуємо російською мовою фрагмент видатної роботи Теодора Адорно “Жаргон справжності. До німецької ідеології”, що в ній автор поміщає сатиру Х. Шютце “Типова урочиста промова”, де жаргон дотепно і дещо пародійно зображений як певний синдром, який і стає предметом не комічного, а серйозного аналізу Адорно. Текст був наданий редколегії “Докси” перекладачем, визнаним фахівцем з сучасної німецької філософії Євгеном Борисовим і друкується за дозволом видавництва “Феноменология – герменевтика” (м. Москва), що має авторські права на публікацію цієї книги Адорно.

    Також в розділі представлена стаття, що надійшла від нашого постійного автора, сучасного німецького філософа Мірко Вішке “Втілення відчуттів в мові. Гегель про голос і сміх” в перекладі Ольги Королькової.

    Редакційна колегія й автори запрошують читачів до діалогу і роздумів про сміх, його властивості і прояви.

    Редакційна колегія

  • ГРЕЦЬКА ТРАДИЦІЯ В СУЧАСНІЙ КУЛЬТУРІ
    № 8 (2005)

    Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

    Цей випуск збірника наукових праць присвячено аналізу різних проявів давньогрецької традиції в сучасній культурі. Це вже не перша спроба проаналізувати нашими авторами значення грецької традиції для сучасного світу. Вперше “Δόξα / Докса” звернулась до античної тематики в своєму випуску 4 “Грецький спадок і сучасність”. Отже ми можемо засвідчити спробу формування певної науково-дослідницької традиції вивчення давньогрецьких витоків нашої культури учасниками видання “Δόξα / Докса”.

    В даному виданні дослідники простежують як формування в Давній Греції тих засад, що зумовили подальший розвиток європейської цивілізації та культури, так і різноманітні варіанти реалізації цих основ у світовій і вітчизняній культурі. Випуск складається з 4 розділів, що містять результати оригінальних досліджень сучасних вчених України та різних країн світу.

    Розділ 1 – “Давньогрецька філософія та культура” – фіксує виникнення в античній Греції важливих для сучасного світобачення концепцій космосу, простору, теорій знання, демократії, аналізує розвиток античного раціоналізму і лінгвістичних вчень, еволюцію символіки та різних художніх форм.

    Матеріали розділу 2 – “Грецькі основи світової культури” – розглядають зв’язки давньогрецьких ідей, вчень, досягнень мистецтва із певними теперішніми подіями філософії, науки та мистецтва. Автори намагаються чи проаналізувати певні сучасні вчення та культурні явища в світлі античних першозразків, чи простежити, у який спосіб основні античні ідеї та форми здобувають свого продовження і трансформації за сучасних умов.

    В розділі 3 – “Рецепція античності вітчизняною культурою” – надаються пояснення деяким феноменам слов’янської культури через відкриття їх античних джерел. Автори доводять, що давньогрецькі досягнення набували нового життя в контексті філософських, наукових, художніх пошуків багатьох вітчизняних діячів.

    Розділ 4 містить переклади статей двох відомих у світі сучасних філософів з Німеччини Мірко Вішке і Петера Травні, що вже стали постійними авторами видання “Δόξα / Докса”.

    Редакційна колегія

  • ЛЮДИНА НА МЕЖІ СМІШНОГО І СЕРЙОЗНОГО
    № 7 (2005)

    Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

    Випуск 7 є черговим з щорічних видань, що присвячені проблемам сміху. Як і раніше, в цьому збірнику представлені різноманітні напрями дослідження сміхового виміру людського існування і мислення. Характерним для випуску цього року є увага до перебування людини саме на межі між смішним і несмішним, що дозволила засвідчити, що сміх часто виявляє свій дуже серйозний характер.

    Розділ 1 “Межі смішного в бутті та пізнанні людини” розглядає різні буттєві та пізнавальні ситуації, що викликають до життя сміх і формують різне до нього ставлення: це й життя філософів, й кохання, й відношення панування, й християнський контекст, й циркове видовище, й текстова реальність – з чого стають очевидними, по-перше, невід’ємність сміхових елементів від усіх сфер людського життя, бо сміх – це обов’язковий поверхневий ефект та смислова межа об’єктивації, а по-друге, неможливість однозначно визначити природу сміху, бо в дійсності існує не сміх, а сміхи.

    В розділі 2 “Форми сміху в мистецтві” представлені матеріали дослідження існування багатоманітних варіантів комічного в різних видах мистецтва від ранніх фольклорних форм до найсучасніших мистецьких досягнень.

    Розділ 3 “Сміх і соціум” містить в собі низку статей, що аналізують дію сміху в різних вимірах соціального буття людини. Частина з статей розглядає різні аспекти сміхової культури на матеріалі сучасних подій в нашій країні, доводячи актуальність проблематики сміху і спроможність людини через вивчення її сміхової поведінки відкрити важливі підстави не тільки індивідуального пізнання й існування, а й соціального буття суспільства.

    Редакційна колегія

  • МОВА, ТЕКСТ, КУЛЬТУРА
    № 6 (2004)

    Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

    Випуск 6 містить результати наукових досліджень у сферах філософії, соціології, естетики, мовознавства, літературознавства, мистецтвознвства щодо проблеми функцій мови в культурі, в пізнанні, в мистецькій творчості, що останнього часу набула небиякого значення. Розділ 1 “Філософсько-теоретичні засади функціонування мови в пізнанні та комунікації” присвячений розгляданню різних аспектів філософії мови та мовлення: від з’ясування античних витоків філософії мови до комуніктивних тактик в практиці телеінтерв’ю, від розуміння мови як виявлення реальності до змалювання прагматичної моделі мови, від загально-теоретичних спроб аналізування інтерпретації до застереження від свавільних чи похапливих інтерпретацій при перекладі тощо.

    Розділ 2 “Соціокультурні параметри мовного життя” звертається до питань духовної кризи ХХ століття у філософії М. Бубера, онтології події, значення наративу для розуміння соціокультурної реальності, функцій символу в культурі, можливості розглядання текстів культури з позицій ситуативної методології, ролі мови сучасної масової культури у міфологізації свідомості, продуктивності застосування біографічного методу щодо вивичення сміхової культури.

    Статті розділу 3 “Вербальні й невербальні можливості художнього мовлення” розкривають онтологічний статус поетичного мовлення, з’ясовують особливості формування художнього тексту та чинники інтертекстуальних зв’язків текстів, вдаються до аналізу конкретних творів української, австрійської літератури, мовних особливостей

    зображального мистецтва, музики та архітектури тощо. Редакційна колегія збірника одержала матеріали для опублікування від двох видатних сучасних німецьких філософів Мірко Вішке (Галле- Віттенберг) і Петера Травні (Вуперталь), їх переклади розташовані у розділі “Переклади”.

    Редакційна колегія

  • ЛОГОС І ПРАКСИС СМІХУ
    № 5 (2004)

    Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

     Вихід випуску 5 можна розглядати як продовження певної традиції вивчення природи сміху та сміховоїкультури, що її було започатковано ініціативою товариства “Одеська гуманітарна традиція” в межах видання“Докса”. Перші три випуски збірника, як і цей, були присвячені розгляданню різних аспектів сміху.

    П’ятий випуск має назву “Логос і праксис сміху” і містить чотири розділи. Автори статей розділу 1“Сміх наперетині мислення і мови”аналізують пізнавальні можливості різних форм сміху, демонструють участь гумору таіронії в мисленні, значущість їх для філософії і взагалі для будь-якої смислової комунікації, зазначають важливістьсміху у конституюванні і зберіганні людської індивідуальності. Науковці доводять, що людське мислення іспілкування як такі неможливі без сміхових елементів, що уможливлюють критичність і прискіпливість думки, їївиразність і свободу.

    Розділ 2 – “Сміх у соціокультурному просторі” – розглядає сміх як соціокультурний феномен. Дослідники звертаються і до питань взаємодії сміху з тим, що не сприймається як кумедне, і до різноманітних проявів сміху в різні періоди культури – від античної доби до сучасності. Аналізуються варіанти сміху, що могли б правити за підстави справжнього буття людини і співбуття з іншим. Декілька робіт присвячені найсучаснішим явищам сміхової культури: функціонуванню сміху в сфері політики, public relations, в сфері християнських традиційних цінностей, – в них міститься аналіз політичних та PR-анекдотів, “флеш-моб приколу”, одеського карнавалу “Гуморини”, сміхової субкультури підлітків. Автори не тільки демонструють теоретичну та історичну обізнаність в питаннях сміхової культури, але й доходять серйозних висновків щодо сучасного стану людини і культури, зазначаючи і його кризові риси, і можливості подолання такої кризи, звертаючись, в тому числі, і до притаманних нашій культурісміхових форм.

    Розділ 3 “Комічне у літературі” присвячений аналізу сміхових елементів як літературних засобів, художніх прийомів, до яких зверталися митці в усі часи існування літератури та мистецтва. В цьому випуску є роботи, що звертаються до різних періодів розвитку української літератури, зазначаючи важливість і природність для української нації гумору та іронії. Автори демонструють специфічні риси використання комічного в творчості Шекспіра та казахському фольклорі, в комедії болгарського Відродження та російській класичній літературі, літературі абсурду та сучасних анекдотах. Матеріали досліджень, наведені у статтях цього розділу, свідчать про потужність комічного, що перетворює твір мистецтва на виразний, що спричиняє довге його життя.

    Редакційна колегія збірника одержала дозвіл від двох видатних сучасних німецьких філософів Мірко Вішке (Галле-Віттенберг) і Ханса-Петера Крюгера (Потсдам) надрукувати переклади їх текстів, де вчені вдаються до міркувань з приводу сміху, його значення для людського пізнання і буття. Ці переклади розташовані в розділі 4.

    Запрошуємо всіх, кого цікавить різноманітність проявів людської думки та існування, до спілкування з нашими авторами: будь ласка, читайте цей збірник і спробуйте поділити з дослідниками натхненність їхнього ставлення до сміху.

    Редакційна колегія

  • Гносеологічні й антропологічні виміри сміху
    № 3 (2003)

    Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

       Третій випуск збірника наукових праць “Δόξα / ДОКСА” знов присвячено проблемі сміху, отже, здається, такі видання зі сміхової проблематики стають традиційними. Можна зазначити, з одного боку, збільшення кількості учасників дослідження сміху, а з іншого, продовження своїх розвідок тим и науковцями, що вже брали участь у двох попередніх випусках. Це зумовлює як поширення тематики статей, так і поглиблення міркувань щодо різних вимірів сміху, що нашими авторами аналізується вельми різноманітно.

        Всі три випуски збірника [Див. попередні: “Δόξα / ДОКСА. Збірник наукових праць з філософії та філології. Вип. 1. Людина у світі сміху. – Одеса, 2002; Вип. 2. Про природу сміху. – Одеса, 2002] аналізують різні аспекти сміху і сміхової культури і доходять висновку про присутність сміху у всіх ділянках людського існування. Виявилося, що аналіз проблематики, яку було зазначено як предмет наукового дослідження в цих збірниках, може бути здійсненим тільки в широкому контексті філософських проблем щодо існування і пізнання людини. Це цілком зрозуміло, бо сміх є багатоманітним феноменом світу людини і, як тепер вже доведено авторами попередніх і цього випусків, розуміння його природи і функцій можливе за умов глибокого дослідження тих сфер існування людини та її пізнавальної діяльності, де сміх почуває себе завжди як вдома. Тому зазначена проблема вирішується авторами у зв’язку з багатьма філософськими, філологічними, логічними, антропологічними, культурологічними та інш. питаннями на підставі широкого знайомства науковців з найбільш важливими науковими роботами з цієї тематики та їх грунтовного аналізу.

    Автори цього збірника у своїх розвідках уважні до тих проблем, що чи ще не ставали предметом дослідження, чи, вже маючи певну традицію розглядання у науковій літературі, не були пристосовані до аналізу конкретних явищ і проблем культури, мистецтва, філософії і т. ін. В такому пильному ставленні до нових аспектів сміху є, безумовно, певний дослідницький потенціал.

    Даний випуск присвячений розгляданню переважно гносеологічних і антропологічних параметрів сміху і складається з чотирьох розділів. Розділ 1 – “Пізнавальні потенції сміху” – містить статті, що досліджують участь сміху, його різновидів у пізнавальній діяльності. Різні форми сміху розглядаютсья авторами як ознаки пізнавальних здатностей, способи досягнення знання і взаєморозуміння, ними також виявляється сміховий елемент певних прийомів пізнання.

    Іронія, як один із проявів сміху, привернула до себе пильну увагу декількох науковців-учасників збірника, і це спричинило появу окремого, присвяченого іронії, розділу 2 – “Іронія і свобода мислення”, – де не тільки аналізується пізнавальна здатність іронії, поширеність в історії мислення іронічних форм пізнання, а й зазначаються певні межі іронічної компетенції в досягненні істини.

    Розділ 3 – “Сміх та екзистенція людини” – розглядає антропологічні й екзистенціальні виміри сміху. Автори доходять висновку про принципову неусуненість з людського буття сміху, що може рятувати людину від зла і несправжності існування, а може бути злим і нестерпним. Амбівалентність сміху дозволяє людині триматися у непевних ситуаціях, коли вона висміюванням руйнує зле і прагне відтворити й підтримати добре. Інколи сміх виявляється останнім засобом підтримати в собі людське життя, як зазначається одним з авторів.

    “Соціокультурні параметри сміху” – це назва останнього розділу збірника, де розміщені статті з результатами дослідження соціокультурного буття сміху. Автори звертаються до різних сфер культури і соціального життя, де виявляє себе сміх, і розглядають участь сміху у цих сферах, що предстає дуже різноманітною: від сміху міфологічних богів до сучасних анекдотів, від каральної функція сміху в правовій культурі давнини і середньовіччя до сміху в Інтернеті, від комічного в творчості Пушкіна до смішного в сучасній анімації, від смішного за часи видатних майстрів живопису минулого до сучасного приколу та комерціалізованих форм масової сміхової культури.

        Виявляється, що докладні дослідження різних параметрів сміху є важливими не тільки для розуміння самої природи сміху як такого. Безумовно, всі статті цього збірника здійснюють плідний внесок до наукових досягнень у розкритті сутності сміху, аналізу його феноменології, і вже цим перетворюють подібні видання на неабиякий факт наукового життя. Але міркування щодо сміху приводять до відкриття деяких рис тієї сфери функціонування сміху, в контексті якої він розглядається кожним автором, котрі не привертали раніше до себе уваги дослідників. Таким чином, аналізуючи сміх, ми поступово розкриваємо більш грунтовно усі виміри людського життя, знов і знов відкриваючи для себе наявність сміху як дуже важливого чинника в усіх проявах нашого існування.

    Запрошуємо читачів до розмови про сміх – із нашими авторами, зі світом, із самими собою.

  • Про природу сміху
    № 2 (2002)

    Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

    Другий випуск збірника наукових праць з філософії та філології «Δόξα / Докса» має назву “Про природу сміху”. Коли редакція ще тільки вирішила надрукувати перший випуск («Людина у світі сміху»), небагато хто вважав, що ця ідея – організувати серйозну розмову про сміх – одержить підтримку і подальшого розвитку. Натомість, звучало багато голосів про те, що вивчати сміх безглуздо і… кумедно. Бо, з одного боку, все вже сказано і відомо про сміх, сміхову культуру, про комічне у різних видах мистецтва, про функції сміху як важливого визначення людського буття і пізнання, і навряд чи можна відшукати дещо, що ще не було сказано. З іншого боку, як взагалі можна говорити про сміх, такий
    невловимий і незрозумілий, такий непідвладний людині, що він так свавільно утягує людину у свій простір.

    Виявилося, що сміх є звабливим, причому не тільки у своїй фактичній життєвості, коли ми невільно попадаємо у поле його дії, блаженно знемагаючи від його безумовної влади над нами. Сміх і проблеми комічного продовжують привертати до себе увагу дослідників з різних ділянок знання. Цей збірник публікує наукові статті, присвячені різноманітним аспектам сміху, що є, за думкою авторів, важливим проявом людської
    сутності і вираженням власно людського існування.

    Багато з авторів спробували осмислити сутність сміху як такого, роздивитись його як елемента людської думки, визначити його місце у філософському розсуді та у будь-якому дискурсі, віднайти взаємозв’язки між сміхом і науковою творчістю. В цьому випуску значна частина праць присвячена суто філософській проблематиці. Дослідників приваблює сміхова культура, що стала об’єктом аналізу у різних своїх проявах:
    мифологічному, релігійному, моральному, політичному, митецькому. Деякі статті збірника розглядають особливості комічного у різних видах мистецтва, зокрема у літературі. Мовний вимір сміху також є предметом авторських розмислів. Відмінністю цього видання можна вважати зростання кількості робіт, що розглядають логічні та семіотичні аспекти сміху.

    Результатом творчого пошуків науковців стало усвідомлення багатоманітності сміху, його значущості у різних сферах істинно людського буття і пізнання.

    Автори цього збірника розкривають серйозний характер такого веселого феномена як сміх і підтверджують необхідність і плідність професійних роздумів і розмови про сміх як важливий прояв людського існування, закликаючи до творчого діалогу усіх, хто відкриє
    цю книгу.

  • Людина у світі сміху
    № 1 (2002)

    Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.

    Більшість з наукових статей цього видання надана до редакції учасниками ІІ Міжнародної науково-теоретичної конференції «Про природу сміху», що проходила 30 березня 2001 р. в Одесі під проводом наукового товариства «Одеська гуманітарна
    традиція» у межах фестивалю гумору «Гуморина – 2001».

    Скидається на те, що поступово ситуація ведіння «вченої розмови про сміх» за умов «загального пробування у сміху» стає звичною, перестає викликати поблажливо-іронічні посмішки або спантеличене мовчання. 2001 року вже вдруге товариство
    “Одеська гуманітарна традиція” зібрало наукову спільноту для теоретичного осмислення феномена сміху у приміщенні наукової\ бібліотеки Одеського національного університету, що люб’язно надала, як і минулого року, свою залу для засідання вчених.

    Сміх є істотним вираженням людського буття, він є багатомірним і парадоксальним, доброзичливим і погрозливим, духовним і безсоромно плотським. Різноманітність його проявів і визначає багатоаспектність розмови про нього. Деякі статті цього наукового збірника розглядають риси сміху як соціокультурного феномена, звертаючись до традицій вивчення народної карнавальної сміхової культури М. М. Бахтіним, до філософських засад сучасної сміхової культури, її моральних, релігійних і
    правових аспектів. Також здійснюється спроба філософського розуміння смислової архітектоніки феномена сміху. Значна частина матеріалів видання аналізує різні види комічного у мистецтві, що представлено вельми різноманітно: літературою, музикою, фольклором. Збірка містить наукові розробки лінгвістичних проблем сміху.

    Усі статті цього наукового збірника розкрівають веселість і серйозність сміху, що дозволяє людині перемагати усе несправжнє і зле і стверджуватися у світі у своєму власно людському просторі.

26-34 з 34