ИНДИВИДУАЛЬНОСТЬ И СМЕХОВАЯ КУЛЬТУРА
DOI:
https://doi.org/10.18524/2410-2601.2004.5.223652Анотація
Долгие столетия философия представляла человека лишенным собственного лица: человека как род, как тип, как выразителя неких универсальных или конкретно-исторических черт, но его традиционная фигура была увенчана безликим пустым овалом. Первый серьезный удар по такому пластичному мышлению нанес XIX век с его пробудившимся особым интересом к человеческой духовности, а отсюда, вполне логично, – к индивидуальности, ибо именно она и является носителем духовности. В дальнейшем этот поворот совершал уже XX век, и во всех его философских системах и направлениях, феноменологии и экзистенциализме, в эстетике и этике, человек не только обретал индивидуальностные черты, но в самом его лице появлялась индивидуальностная реакция страха и бунта, гнева и смеха над самим им же порождаемыми социальными феноменами.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2021 Докса
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).