ИРОНИЯ КАК УНИВЕРСАЛЬНАЯ СТРАТЕГИЯ ЧТЕНИЯ

Автор(и)

  • Нелли Адольфовна Иванова-Георгиевская Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Україна

DOI:

https://doi.org/10.18524/2410-2601.2004.5.223850

Анотація

Во второй половине ХХ века понятие «чтение» обрело статус специальной методики работы с текстом, утратив в рамках постструктуралистской парадигмы значение обычной процедуры распознавания и воспроизведения знаков, совершаемой при восприятии письменного текста. В концепции Р. Барта чтение, в этом специально-узком значении, было противопоставлено другой методической процедуре – критике, что стало возможно на основании различения текста как гетерогенного механизма порождения множественности смыслов, как становления и произведения как ставшей структуры, удерживающей единственный смысл. Текст, при таком различении, не фиксирует определенные жанровые признаки, свою принадлежность автору и социокультурную обусловленность, оставляя это все произведению, которое в семиологическом отношении оказывается ориентированным на означаемое.

##submission.downloads##

Опубліковано

2021-01-25

Номер

№ 5 (2004): ЛОГОС І ПРАКСИС СМІХУ

Розділ

СМІХ НА ПЕРЕТИНІ МИСЛЕННЯ І МОВИ

Ліцензія

Авторське право (c) 2021 Докса

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).