СМЕХ КАК УСЛОВИЕ СМЫСЛОВОЙ КОММУНИКАЦИИ (АНАЛИЗ ФЕНОМЕНА НА ПРИМЕРЕ ТВОРЧЕСТВА ХАРМСА)
DOI:
https://doi.org/10.18524/2410-2601.2004.5.223853Анотація
Проблема коммуникации как проблема понимания, нахождения объединяющих смыслов стала определяющей для философии ХХ века. Многовариантность языковых форм, полиморфность типов мышления создают поле смысловых возможностей, но, одновременно, обусловливают понятийные искажения, несоизмеримости, симуляцию смыслов и утрату определяющих ценностных ориентаций в современном обществе. Экзистенциальная коммуникация как акт обнаружения Я в Другом оказывается не только проблемной, но и часто невозможной в ракурсе «смерти субъекта», а также социализации понятия взаимопонимания как формализированного момента дискурса (как это, в частности, репрезентуется теорией коммуникации Ю. Хабермаса). Феномен смеха заключается как раз в преодолении разрывов понимания, выступает точкой соприкосновения миров «Я» и «Другого», возможностью для диалога и смыслотворчества как такового. Хармсовский подход к разрешению проблемы коммуникации является наглядным примером «разоружения» смыслового единообразия и установления ситуации диалогичности с читателем. Одновременно творчество Д. Хармса в какой-то степени стало предтечей постмодернистского мироощущения, а также идейным основанием русского литературного постмодерна. Таким образом, целью данного исследования стало выявление роли смеха как условия смысловой коммуникации на примере произведений Д. Хармса.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2021 Докса
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).