«…ВЫ, СМЕЮЩИЕСЯ, КОГДА-НИБУДЬ ПОШЛЕТЕ К ЧЕРТУ ВСЕ МЕТАФИЗИЧЕСКИЕ УТЕШЕНИЯ». ТРАГИЧЕСКОЕ МИРОВОЗЗРЕНИЕ НИЦШЕ В КОНТЕКСТЕ ЕГО КОНЦЕПЦИИ ЯЗЫКА (перевод с немецкого Ольги Корольковой)
Анотація
В «Опыте самокритики», которым Ницше позже дополнит свое первое сочинение «Рождение трагедии» (1872 г.), читателям выдвигается требование: «Вы должны <…> научиться смеяться, мои юные друзья, если вы во что бы то ни стало хотите остаться пессимистами, и может быть именно так вы, смеющиеся, когда- нибудь пошлете к черту все метафизические утешения!». В чем же причина желания остаться пессимистом? Почему пессимист должен смеяться? И разве часто у пессимиста есть настроение посмеяться? Как вообще можно представить себе смеющегося, то есть радостного пессимиста? Почему пессимистично смеющийся может отказаться от всякой метафизики? И что Ницше понимает под «метафизическими утешениями»?
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
