ОНТОЛОГИЯ ВРЕМЕНИ В ДРЕВНЕГРЕЧЕСКОЙ ФИЛОСОФИИ (ОТ ГЕРАКЛИТА ДО АРИСТОТЕЛЯ)
Анотація
Все сущее в окружающем нас мире предстает как череда сменяющих друг друга событий, в модусах «было», «есть» и «будет», одним словом как временной ряд. Временной характер имеет и наше сознание, представляющее непрерывный «поток» сменяющих друг друга мыслей, эмоций, волевых импульсов. Да и наше существование – промежуток времени, длящийся между рождением и смертью. Не случайно теоретический интерес к проблеме времени всегда был весьма велик. Неоднократно цитировалась фраза Августина о том, что он понимает сущность времени, когда его не спрашивают о нем, но совершенно не знает, что есть время, когда его спрашивают. И действительно, до сих пор время проблематично. Люди научились «измерять» его течение при помощи хитроумных приборов, но вопрос: «что такое время?» – так и остается открытым. Вопрос о сущности времени влечет за собой другие: существует ли вообще время объективно, независимо от нашего сознания, или же является формой человеческого восприятия реальности (в духе Канта). А если существует объективно, то как – независимо от прочего сущего как самостоятельная субстанция или же неразрывно связано с вещами окружающего мира как форма их существования.
Посилання
Аристотель. Сочинения: В 4-х т.– Т. 3.– М.: Мысль, 1981.
Кессиди Ф. Х. Гераклит.– М.: Мысль, 1978.
Материалисты древней Греции.– М.: Политиздат, 1955.
Платон. Сочинения: В 4-х т.– Т. 3.– М.: Мысль, 1994.
Фрагменты ранних философов. Ч 1.– М.: Наука, 1987.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
