ОТ ОЛИМПИИ К ТЕАТРУ: ПОИСКИ НОВЫХ СОЦИАЛЬНЫХ РЕГУЛЯТОРОВ КЛАССИЧЕСКОЙ ЭПОХИ

Автор(и)

  • Ганна Володимирівна МІСЮН Одеський національний політехнічний університет, Україна

Анотація

В эпоху системного кризиса культуры актуальным представляется рассмотрение трагедии как механизма и нового социорегулятора культуры классической Греции. Сознанием, художественно открытым трагическим театром, греческая культура включена в историческое сознание. Отчетливо распознается трагическое недоумение в иронии Сократа, под взглядом которого все сущее оказывалось чреватым шутливой мыслью. Платон начинал как трагик и закончил построением государства как «истинной трагедии». Продуктивной может быть попытка рассмотрения философии Аристотеля в контексте его «Поэтики» и, в частности, учения о трагедии. Если изъять свет трагедии из античной культуры, она распадется на мертвые слои «ницшеанской» архаики и «винкельмановской» классики. Слышат ли в ней пьянящую песнь «про древний хаос, про родимый», извлекают ли из нее поучительный урок относительно сверхчеловечески умного порядка вещей,– оба «образа античности» по-разному выражают общую тягу современного человека уклониться от сознания, соответствующего тому, что было открыто древнегреческой трагедией.

Посилання

Аристотель. Афинская полития // Политика. Афинская полития.– М, 1997.

Аристотель. Никомахова этика. // Сочинения в 4 тт.– Т.4.– М., 1984.

Аристотель. Политика// Сочинения в 4 тт.– Т.4.– М., 1983.

Аристотель. Поэтика.// Этика. Политика. Риторика. Поэтика. Категории.– Минск: Литература, 1998.

Варнеке Б. В. Актеры древней Греции.– Одесса, 1919.

Винничук Л. Люди, нравы и обычаи.– М., 1988.

Геродот. История. В 9-ти кн. / Пер. Г. А. Стратановского.– М., 2001.

Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов.– М., 1986.

Доватур А. И. Рабство в Аттике в VI-V вв. до н. э.– Л., 1980.

Ильин И. А. История искусства и эстетики: Избр. статьи. – М., 1983.

Колпинский Ю. Д. Великое наследие Античной Эллады.– М., 1988.

Латышев В. В. Исследования об истории и государственном строе Ольвии.– СПб, 1887.

Лисий. Речи / Пер. СИ. Соболевского.– М.,1933.

Лосев А. Ф. Античная мифология в ее историческом развитии.– М., 1957.

Мисюн А.В. От мифа к трагедии (к проблеме развития рефлексии над мифом) // Сб. науч. трудов кафедры культурологии ОГПУ.– Вып. 4.– Одесса, 1999.

Ораторы Греции.– М., 1985.

Платон. Законы. // Сочинения в 3 тт. – Т. 3.– Ч. 2.– М.: Наука, 1968–1972.

Соколов Г. И. Олимпия.– М., 1980.

Хейзинга Й. Homo ludens. В тени завтрашнего дня.– М., 1992.

Эренберг В. Восток и Запад.– М., 1996.

Latyschev В.В. Inscriptiones antiquae orae septentrionalis Ponti Euxini. In 4 V. Реtrороli, 1916.– V.1.

Reisman D. The lonely crowd.– New Haven, 1950.

##submission.downloads##

Опубліковано

2005-12-15

Номер

№ 8 (2005): ГРЕЦЬКА ТРАДИЦІЯ В СУЧАСНІЙ КУЛЬТУРІ

Розділ

ДАВНЬОГРЕЦЬКА ФІЛОСОФІЯ ТА КУЛЬТУРА

Ліцензія

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).