ТРАНСФОРМАЦІЯ ПОНЯТТЯ ГРИ ВІД АНТИЧНОСТІ ДО СУЧАСНОСТІ. ОБУМОВЛЕНІСТЬ ГРИ ТІЛЕСНІСТЮ ТА МОВОЮ

Автор(и)

  • Майя ПЛЮЩЕВА Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка, Україна

Анотація

Феномен гри, який найчастіше розуміють у повсякденному слововжитку як вияв особливого способу дій дитини, із зацікавленістю досліджують представники гуманітарних наук. Адже, по-перше, будь- яка доросла людина пройшла етап формування своєї особистості через залучення до гри в дитинстві, а, по-друге, ми постійно стикаємося в нашому житті із ситуаціями, яким, інтуїтивно або усвідомлено, надаємо статус ігрових. Це, наприклад, спортивні змагання, театральні чи ритуальні дійства, навіть деякі ситуації в щоденному житті. Що стоїть за такою пильною увагою до гри?

Посилання

Берн, Эрик. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры.– Минск.: Прамеб, 1992.

Гадамер, Х.-Г. Истина и метод.– М, 1988.

Коллингвуд, Р. Дж. Принципы искусства.– М., 1999.

Хейзинга Й. «Homo ludens». Статьи по истории культуры.– М., 1992.

Кант И. Критика способности суждения.– М.: Искусство, 1994.

##submission.downloads##

Опубліковано

2005-12-15

Номер

№ 8 (2005): ГРЕЦЬКА ТРАДИЦІЯ В СУЧАСНІЙ КУЛЬТУРІ

Розділ

ГРЕЦЬКІ ОСНОВИ СВІТОВОЇ КУЛЬТУРИ

Ліцензія

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).