НРАВ КАК ПАМЯТЬ И КАК МАШИНА: АРИСТОТЕЛЬ И ГВАТТАРИ
Анотація
В «Большой этике» Аристотель пишет о произошедшем сближении смыслов слов ηθος и εθος, первое из которых означает обычное местопребывание, жилище, место обитания, второе – нрав. Это высказывание Аристотеля обычно прочитывается как экспликация одного из предубеждений Стагирита, которое он разделяет с принятым в до сих пор живой традиции мнением, что характер человека в существенных своих чертах так или иначе определяется местом, где он родился и вырос [3]1 . И хотя в метафизике Нового времени, которому мы всё еще принадлежим, такое сближение оказывается невозможным, поскольку места здесь понимаются как нечто принципиально однородное и различимое лишь благодаря динамике систем отсчета, все же упомянутое сближение востребовано и в социально-политических практиках (институт прописки, иммиграционная политика) и в формах повседневного восприятия: мы легко отличаем северян от южан, лиц кавказских национальностей от иностранцев, нам лучше думается там, а не здесь, и дышится легче на природе. Но каким образом мы связываем места и нравы?
Посилання
Аристотель. Никомахова этика // Аристотель. Соч. в 4-х тт.– Т. 4.– М., 1983.
Вальденфельс Б. Происхождение норм из жизненного мира // Вальденфельс Б. Мотив чужого.– Минск, 1999.
Михайлов А. В. Из истории характера // Человек и Культура.
Индивидуальность в истории культуры.– М., 1990.
Пико делла Мирандола Дж. Речь о достоинстве человека // Эстетика
Ренессанса.– Т. 1.– М., 1981.
Платон. Алкивиад I // Платон. Соч. в 4-х тт.– М., 1990.– Т. 1.
Сергеев К. А. Ренессансные основания антропоцентризма.– СПб., 1993.
Guattari F. Machinic Heterogenesis // Rethinking Technologies. Ed. by Verena Andermatt Conley.– Minneapolis, London:Univ. of Minessota Press, 2001.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
