ІДЕЇ АНТИЧНОГО ГЕДОНІЗМУ В ЕТИЦІ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ
Анотація
В античній Греції сформулювався гедонізм та близький до нього евдаймонізм як моральний принцип, що критерієм моральної поведінки запроваджував осягнення насолоди душевного спокою. Витоки гедонізму сягають вчення Демокріта, який вважав, що основна мета й рушійний мотив людського життя є добрий стан духу – евтимія як “врівноваженість”, “гармонія”, “безтурботність”, “незворушність”, “безпристрасність”, “тиша”, “незнання страху”, “блаженний стан”. Сам філософ не ідентифікує цей стан із насолодою (вдоволенням), а вважає його метою життя: “Мета життя – “добрий стан духа” (“евтимія”), який не тотожний вдоволенню, як деякі, не зрозумівши як слід, витлумачили; а такий стан, при якому душа живе безтурботно й спокійно, не хвилювала жодним страхом, ні боязню демонів, ні будь-якою іншою пристрастю”. Проте, є у Демокріта й розуміння насолоди, що дозволяє ствердити гедоністичну спрямованість його етики. Один із його фрагментів засвідчує таку спрямованість: “...але ж вдоволеність і невдоволеність становлять межу між корисним і шкідливим.
Посилання
Гусейнов А., Иррлитц Г. Краткая история этики.– М.: Мысль, 1987.– 562 с.
Іваньо І. Філософія і стиль мислення Г. Сковороди.– К.: Наукова думка, 1983.– 269 с.
Кашуба М. В. Идеи Эпикура в Киево-Могилянской академии // Отечественная философская мысль ХІ-ХVІІ вв. и греческая культура.– К.: Наукова думка, 1991.– С. 258–265.
Материалисты Древней Греции. – М.: Госполитиздат, 1955.– 238 с.
Памятники этической мысли на Украине ХVІІ–первой половины ХVІІІ ст.– К.: Наукова думка, 1987.– 527 с.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
