ГЕРМЕНЕВТИКА РАДОСТІ В ПОСЛАННІ АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ФИЛИП’ЯН

Анотація

Стаття є спробою здійснення герменевтичного аналізу біблійного тексту Послання апостола Павла до Филип’ян. Стаття є також часткою розвитку біблійної герменевтики в Україні. Основна увага приділена поняттю «радість» як основної константи та смислоутворюючої основи розуміння смислу життя людини. «Радість» розглядається не як почуття, а як дія, завдяки якої людина визначає основні цінності свого існування: віра, служіння Богові і людям, розуміння і прийняття слабкості і нерішучості у важкі часи, прийняття страждань як форми зміцнення своїх переконань, і, в решті решт, велику довіру до Бога. Такі властивості людини, про які говорить апостол Павло, формують цілісність духовного світу, самодисципліну і наповнюють життя. Одночасно вони є основою для сприйняття світу у радості, бо які б досягнення або помилки не спіткали людину, у неї завжди є привід радіти – шлях до Бога веде людину до спасіння, наголошує апостол Павло.