ІСТОРИЧНІ ТА ПАРАІСТОРИЧНІ ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ
DOI:
https://doi.org/10.18524/2410-2601.2024.1(41).316160Ключові слова:
історична проза, альтернативна історія, криптоісторія, метафікціяАнотація
У статті розглядається специфіка історичного жанру літератури, а також жанрових утворень, які сполучають інтерес до історичних постатей, подій, антуражу з намаганням відійти від слідування суто науковим даним та широко використати авторську вигадку. В ряді випадків відбувається вихід за межі власне історичного жанру, що ми пропонуємо позначити як «параісторичний» підхід. До таких параісторичних жанрів можуть бути віднесені альтернативна історія в її різних варіантах, історичне фентезі, криптоісторія, історіографічна метафікція тощо. При цьому історичні та параісторичні піджанри можуть вступати у взаємодію з такими жанрами як наукова фантастика, фентезі, детектив, військова проза, любовний роман тощо. При всьому розмаїтті результуючих текстів здається можливим класифікувати їх за принципом підходу до історичного матеріалу: 1) як до основного об’єкту відтворення та зображення, 2) як до відправної точки для інтелектуальних спекуляцій. В цьому і полягає основна відмінність історичних та параісторичних жанрів та піджанрів.
Посилання
Kolesnyk, O. (2023) Istorycnyi detektyv ta istoriia yak detektyv: do pytannia mizhzhanrovoho syntezu [The historical detective and history as a detective: to the problem of inter-genre synthesys], in: NaUKMA Research Papers. History and Theory of Culture, Vol. 6, Kyiv, pp. 39–44. [in Ukrainian].
Hutcheon, L. (1989) Historiographic Metafiction. Parody and the Intertextuality of History, in: O’Donnell, P., and Robert Con Davis (Eds.), Intertextuality and Contemporary American Fiction. Baltimore, Johns Hopkins University Press, pp. 3–32.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
