ІЕРОТОПІЯ ЯК ПРЕДМЕТ КУЛЬТУРОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ

Автор(и)

  • Катерина Шевчук Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Україна

DOI:

https://doi.org/10.18524/2410-2601.2017.1(27).143683

Ключові слова:

іеротопія, релігія, культурологія, сакральний, простір.

Анотація

У статті зроблено спробу аналізу іеротопіі в контексті культурології. Розглянуто способи ідентифікації фізичного простору як священного. Представлені методи перетворення простору з метою його сакралізації.

Посилання

Burkhardt T. (1999) Sakral’noe iskusstvo Vostoka i Zapada. Principy i metody [Sacred art of the East and West. Principles and methods] Moscow, Aletejja, 216 p.

Lidov A. M. (2009) Ierotopija. Prostranstvennye ikony i obrazy-paradigmy v vizantijskoj kul’ture [Hierotopy. Spartial icons and images-paradigms in Byzantine culture] Moscow, Dizajn, Informacija, Kartografija, 362 p.

Hortyc’kyj sem³nar: Sakral’na geograf³ja ³ fenomen palomnyctva: v³tchyznjanyj ³ sv³tovyj kontekst: Zb³rnyk naukovyh prac’ [Khortytsa workshop: Sacral geography and the phenomenon of pilgrimage: the domestic and world context] (2012), naukovyj 1redaktor ³ uporjadnyk Ju. Ju. Zavgorodn³j. Zapor³zhzhja, Dike pole, 292 p.

##submission.downloads##

Опубліковано

2017-06-01

Номер

№ 1(27) (2017): ПАМ’ЯТЬ ТА ІДЕНТИЧНІСТЬ

Розділ

ПАМЯТЬ У РЕЛІГІЙНОЇ КУЛЬТУРІ

Ліцензія

Авторське право (c) 2020 Докса

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).