ПРИПУЩЕННЯ МОЖЛИВОСТІ ДЛЯ ДІАЛОГУ СВІДОМОСТІЙ У ТВОРЧОСТІ ДОСТОЄВСЬКОГО

Автор(и)

  • Максим Вак Лонг-Айлендський університет, США

DOI:

https://doi.org/10.18524/2410-2601.2016.1(25).144724

Ключові слова:

діалог, присутність, Достоєвський, Бахтін,

Анотація

Стаття присвячена дослідженню діалогу свідомостей в філософії і літературній творчості Достоєвського. Ідеї М. Бахтіна і Е. Левінаса є методологічною основою дослідження. Однією з центральних проблем є те, як можна почути іншого, якщо людина чує тільки себе; як можна звертатися до іншого, якщо є тільки моє Его, моя свідомість, яка завжди чує самого себе та асимілює іншого. Це ще не є діалог, але тільки можливість діалогу, яка і створює атмосферу романів Достоєвського. Щоб продемонструвати це, ми слідуюмо за Бахтіним в його аналізі дискурсу Достоєвського.

Посилання

Bakhtin M. (1984), Problem of Dostoevsky’s Poetics, London, University of Minnesota Press, 333 p.

Dostoevsky F. (1993), Crime and Punishment, transl. Richard Pevear and Larissa Volochonsky, New York and Toronto, Everyman’s Library, 566 p.

Levinas E. (1998), Totality and Infinity: An Essay on Exteriority, transl. Alphonso Lingis, Pittsburgh, Duquesne UP.

Scanlan J. P. (2002), Dostoevsky the Thinker, Ithaca and London, Cornell UP.

##submission.downloads##

Опубліковано

2016-06-15

Номер

№ 1(25) (2016): СМІХ У СВІТІ СМИСЛУ

Розділ

СМІХ І ФОРМИ КОМІЧНОГО В ЛІТЕРАТУРІ

Ліцензія

Авторське право (c) 2020 Докса

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).