ШУТКА И ИРОНИЯ КАК МЕТОД ПОСТИЖЕНИЯ МИРА И ЧЕЛОВЕКА В ФИЛОСОФИИ СОКРАТА
DOI:
https://doi.org/10.18524/2410-2601.2002.2.178971Анотація
“Ты уже давно, Сократ, вышучиваешь нас и насмехаешься” (Платон. Феаг. 125е), “И мне приходит на ум, друг мой, не шутишь ли ты со мной и не обманываешь нарочно” (Платон. Гиппий Больший. 300с), “Вот она, знаменитая ирония Сократа!” (Платон. Государство. 337а). Эти и другие хорошо известные фрагменты и воспоминания о Сократе подтверждают явное, действенно-ощутимое и практическое обнаружение шутки и иронии в общей системе взглядов и философии Сократа – «одного из загадочных явлений античного духа» (5, с.51). Причем, шутка и ирония у философа выявляют не только концептуальное развитие и завершенность в конкретных примерах (обращении, маевтике, эленктическом “испытании”), но и обретают некую действенную продуктивную форму, так что перерастают в своеобразный спектакль или игру. Это позволяет говорить о сократовской шутке и иронии как о своеобразном методе мировоззрения и философского анализа окружающего мира и человека.
##submission.downloads##
Опубліковано
2019-09-24
Номер
Розділ
ФІЛОСОФІЯ І СМІХ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Докса
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
