ТРАДИЦІЯ ІРОНІЇ В УКРАЇНСЬКІЙ КУЛЬТУРІ

Автор(и)

  • Ю. І. Грибкова Львівський банківський інститут, Україна
  • М. В. Кашуба Інститут українознавства НАН України, Україна

DOI:

https://doi.org/10.18524/2410-2601.2002.2.178996

Анотація

Поняття іронії найчастіше асоціюється з культурою романтизму, коли теоретично була опрацьована концепція романтичної іронії. Прийомами іронії успішно користувалися у своїй творчості німецькі літератори - від Тіка до Гейне включно. Вона притаманна й деяким французьким романтикам (Мюссе, Гюго), не цуралися її й композитори: Шуман („Метелики”,”Крейцлеріана”,”Карнавал”), а у творчості Ліста іронія помітна в „мефістофільській” тематиці („Фауст-симфонія”, соната h-moll), у Берліоза – у гротескному перетворенні піднесених тем (“Фантастична симфонія”). Притаманна іронія й українському романтизму, зокрема помітні її елементи у творчості Івана Котляревського (“Енеїда”, “Ода князю Куракіну”), Миколи Гоголя (“Ревізор”, “Мертві душі”), Тараса Шевченка (“Сон”, “Кавказ”,”Царі”) та ін.

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-09-24

Номер

№ 2 (2002): Про природу сміху

Розділ

СМІХ У КОНТЕКСТІ КУЛЬТУРИ

Ліцензія

Авторське право (c) 2020 Докса

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).