ТОТАЛИТАРНЫЙ СМЕХ В МИФОЛОГИЧЕСКОЙ ПРОЕКЦИИ

Автор(и)

  • Л. Л. Сауленко Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Україна

DOI:

https://doi.org/10.18524/2410-2601.2002.2.179009

Анотація

С тех пор, как заступы и кирки рабочих Роберта Кольдевея извлекли на свет среди других остатков библейского Вавилона гигантские каменные своды, черпалки, остатки поливной системы и т.п. и стало ясно, что висячие сады Семирамиды – не плод безудержной фантазии древних, а реальное сооружение трехтысячелетней давности, возник вопрос. Вопрос элементарный: а кто такая эта Семирамида? –«Царица!»—дружно ответим мы. «Какая?» – продолжает вопрошать востоковедение, и имеет на то все права. Ведь Семирамид, более-менее подходящих по возрасту (в смысле дат жизни) и месту обитания (Древний Восток) в истории имеется несколько. Это царицы, супруги царей, самозванки с именами Шамрамат и похожими. Затесалась даже сиротка-дочь богини, вскормленная голубями (за что и получила благозвучное имя «Семирамида», в переводе с греческого «голубка» – хотя с какой стати жителям Вавилона было называть будущую царицу словом из неведомого им языка?..) О каждой из претенденток сохранились сведения различной степени правдоподобности. К примеру, такие.

##submission.downloads##

Опубліковано

2019-09-24

Номер

№ 2 (2002): Про природу сміху

Розділ

КОМІЧНЕ У МИСТЕЦТВІ

Ліцензія

Авторське право (c) 2020 Докса

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).