СЕРЬЕЗНОСТЬ КАК ЭТИКА И ВНУТРЕННИЙ СМЫСЛ КАРТЕЗИАНСТВА: МАРГИНАЛИЗАЦИЯ СМЕХА В ФИЛОСОФИИ ХVІІ ВЕКА

Автор(и)

  • О. И. Хома Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Ukraine
  • Э. И. Чухрай Винницкий государственный технический университет, Ukraine

DOI:

https://doi.org/10.18524/2410-2601.2003.3.179113

Анотація

Проблема причастности смеха философскому размышлению не так второстепенна, как может показаться. Если проследить многоразличие философских попыток установления природы философии, ее задач, возможностей и пределов, то окажется, что, так или иначе, каждая из этих попыток должна определиться со своими отношениями к смеху и со смехом, даже если это определение не эксплицировано. Философия XVII века очевидно не безразлична к смеху, причем, позиции в решении вопроса о принципиальной допустимости смеющегося мыслителя в ней представлены разные, вплоть до противоположных. Обращаясь к этой, пока в общем виде заявленной, теме, следует, вопервых, обозначить эти противоположные точки зрения о правомерности смеха в подлинном философствовании, во-вторых, указать возможные предпосылки их формирования, и, в-третьих, проследить, насколько это возможно, дальнейшие следствия для философии из рассматриваемых точек зрения. Выполнение этого проекта и становится целью данной статьи, осуществление которой станет возможным на основании изучения и анализа философских текстов ряда мыслителей XVII века, дающих нам повод для размышлений о природе философии и об уместности смеха в формировании философской установки и разворачивании философствования.

##submission.downloads##

Опубліковано

2009-01-01

Номер

№ 3 (2003): Гносеологічні й антропологічні виміри сміху

Розділ

ПІЗНАВАЛЬНІ ПОТЕНЦІЇ СМІХУ

Ліцензія

Авторське право (c) 2020 Докса

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).