МЕЖДУ АНТРОПОЛОГИЕЙ И ФИЛОСОФИЕЙ ИСТОРИИ. АДОРНО О СМЕХЕ И ДЕСТРУКТИВНОСТИ ЧЕЛОВЕЧЕСКОЙ СПОНТАННОСТИ

Автор(и)

  • Мирко Вишке Одеський національний університет імені І. І. Мечникова, Ukraine
  • О. В. Корольковая Одесский национальный политехнический университет, Ukraine

DOI:

https://doi.org/10.18524/2410-2601.2003.3.179125

Анотація

В «Диалектике Просвещения» Адорно высказывается о двойственности смеха. В смехе внутренняя, подавленная и отрицаемая природа человека вырывается наружу, становясь таким образом тождественной себе. Тезис кажется неожиданным, если вспомнить другие утверждения Адорно о внутренней природе человека. Согласно его философско-историческому тезису о социализации, императив самосохранения не пощадил ни одного элемента в природе человека; он настолько неразрывно связал все стороны человеческой природы и так согласовал их функции, что почти нет смысла говорить о еще неискаженной внутренней природе. Когда Адорно, как неприемлемое, отвергает предложение Анри Бергсона считать смех регенеративным моментом человеческой жизни, что позволило бы, выйдя за границы исторической вариативности цивилизаций, создать некую общую дефиницию Conditio humana, тогда, с точки зрения своего тезиса о социализации, он вполне последователен. В то же время, это несогласие раскрывает всю дилемму исходных положений Адорно: он хочет сохранить частицу нетронутой природы человека в первоначальных импульсах его морального действия, что, собственно, немыслимо, если исходить из предположений его тезиса о социализации.

##submission.downloads##

Опубліковано

2009-01-01

Номер

№ 3 (2003): Гносеологічні й антропологічні виміри сміху

Розділ

СМІХ ТА ЕКЗИСТЕНЦІЯ ЛЮДИНИ

Ліцензія

Авторське право (c) 2020 Докса

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.

Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:

  1. Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
  2. Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
  3. Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).