СМІХ ЯК ПРОЯВ ГРУПОВОГО СНОБІЗМУ
DOI:
https://doi.org/10.18524/2410-2601.2006.9.211422Анотація
Наявність сміхової культури - невід'ємний елемент життя будь-якоЇ спільноти людей. Майже в кожній соціальній групі, будь то професійне співтовариство, релігійна конфесія, політична партія або ж населення будь-якої країни або міста, існує специфічна, притаманна членам цієї спільноти форма гумору,
яка, як правило, знаходить втілення в анекдотах, всякого роду «Байках» - реальних чи вигаданих історіях зі смішним для даної групи змістом, а також в стандартному наборі жартів. без наявності власного розуміння природи смішного і специфічної форми сміхової культури не обходиться жодне співтовариство. Скажу більше - тільки за умови її наявності ми можемо судити про міцність спільноти; якщо в співтоваристві не існує сміхової культури, то воно ще не встигло сформуватися. Звідси випливає висновок: сміхова культура є одним з найголовніших засобів групової ідентифікації, за допомогою сміху соціальні спільноти маркують свої кордони і консолідують
єдність входять до них індивідів. У цьому полягає одна з найважливіших функцій сміху, поряд з такими, як гедоністична, захисна, яка реалізується через функції сміху як засобу маркування кордонів між групами, встановлення відмінності своєї групи від інших, функцію інтеграції норм і смислів інших спільнот у власну картину світу, функцію захисту від групового комплексу неповноцінності, підтримку базових правил поведінки прийнятих в співтоваристві і ін.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Докса
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
