ЛІК І СКЛАДКИ СОЦІУМУ (ТРАНСГРЕСІЯ СМІХУ)
DOI:
https://doi.org/10.18524/2410-2601.2006.9.211428Анотація
Суспільство породжує культуру, яка, вичерпавши свої можливості впливу на індивідуума, відмирає. Очевидно, що між людиною і суспільством існує глибокий зв'язок, який взаємозбагачує їх в процесі еволюції і розрив якої згубний для обох. Це третій початок (як проміжна форма), який здійснює їх зв'язок, невидиму і таку важливу для обох сторін, в історії філософії так і незакріпилося на понятійному рівні. Ідеальна держава (Платона),Левіафан (Гоббса), місто Сонця (Кампанелли), суспільно-еконочна формація (Маркса), - це лише лики і маски соціуму, хоча вони і территоріалізували міжособовий простір і, скоріше, сприймалися як реально існуючий «організм» комунікації людей. Можливо, тому і Дерріда, і Дельоз хотіли розробити програму реконструкції «привидів Маркса», реальне здійснення якої перший до кінця не довів, а другий не встиг виконати. приховані тіні або явні лики держави були предметом аналізу практично всіх постструктуралістов. Але, здійснивши програму реконструкції особистості, вони, по суті, провели лише косметичний аналіз поверхневих явищ соціуму. Суспільство спектаклю, театр абсурду, симулякри - ось деякі з «привидів» соціуму, породжені новим європейським мисленням. І хоча вся територія Землі розкроєна за зразком цих «привидів» і існують досить реальні межі межу ними, сама їх сутність залишається за межами видимості. інакше важко пояснити той факт, що принцип справедливості, розроблений ще Платоном, на ділі так і залишився ефемерною директивою, що розуміється кожної соціальною групою як «симулякр», тобто по-своєму.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2020 Докса
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
