НАРАТИВНІ ПІДСТАВИ СМІШНОГО

Автор(и)

  • Олександр АФАНАСЬЄВ Одеський національний політехнічний університет
  • Ірина ВАСИЛЕНКО Одеська національна академія зв’язку

DOI:

https://doi.org/10.18524/2410-2601.2006.9.211429

Анотація

Суттєвою особливістю більшості, якщо не всіх, текстів є присутність в їх основі оповідання. Це не обов'язково розповідь про деяку подію, головне - в оповіданні певним чином упорядковуються описувані явища. У лінгвістиці і літературоведенні ця впорядкована структура отримала назву наративу.
Що стався в кінці XX століття наративний поворот у гуманітарних  дисциплінах показав, що наративну природу мають практично всі форми культури і що без наративу неможливо зрозуміти ні соціалізацію особистості, ні функціонування суспільства, ні процес подання та передачі знання, ні способи осмислення і трансляції людського досвіду. Наратив являє собою універсальну характеристику культури в тому сенсі, що немає, мабуть, жодної культури, в якій були відсутні б ті чи інші його види. культури акумулюють і транслюють власний досвід і системи смислів за допомогою
оповідань, відображених в міфах, легендах, казках, епосі, драмах і трагедіях, історіях, оповіданнях, романах, комерційній рекламі і т. д.
Найважливіше місце серед них займають комедії, анекдоти, жарти. В цій
зв'язку є актуальною проблема наративної природи такого явища культури як сміх. У дослідженнях останнього часу, присвячених сміху, звертається увага на його текстову природу.

Біографії авторів

Олександр АФАНАСЬЄВ, Одеський національний політехнічний університет

Afanasyev A.

Ірина ВАСИЛЕНКО, Одеська національна академія зв’язку

Vasilenko I.

##submission.downloads##

Опубліковано

2010-06-15

Номер

Розділ

СЕМАНТИКА І ГЕРМЕНЕВТИКА СМІХУ