ГЕРМЕНЕВТИЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ СМІХУ ЯК МІМЕТИЧНОЇ ПОВЕДІНКИ

Автор(и)

  • Павло БАРКОВСЬКИЙ Білоруський державний технологічний університет, Україна

DOI:

https://doi.org/10.18524/2410-2601.2006.9.211513

Анотація

Досліджуючи в діалозі «Філеб» природу задоволення, Платон також піднімає важливе питання про сутність смішного, особливо в застосуванні до того сміху, який викликає у нас комедія. При цьому виражається ця сутність, як зазвичай, вустами Сократа надзвичайно антиномічно: «А хіба тобі невідомо, що і в комедіях наш душевний настрій також не що інше, як суміш печалі й задоволення?». Природа смішного закладена, на думку Платона, заволоділа людськими душами, коріння якого лежить в фундаментальному незнанні себе - своїх справжніх сил, чеснот і переваг. Якщо мова йде про людей сильних і могутніх, то їх незнання загрожує, скоріше, бідами і нещастями для ближніх, а тому, як правило, сміх не викликає, але коли мова йде про людей слабких, то це їхнє незнання обертається своєї комічної стороною. Оскільки ж незнання представляється злом для людини, то, по суті, сміх, який воно викликає, є злорадним і неправедним.

##submission.downloads##

Опубліковано

2010-06-15

Номер

Розділ

СЕМАНТИКА І ГЕРМЕНЕВТИКА СМІХУ