ПРО СМІШНЕ І СЕРЙОЗНЕ У ЖИТТІ І ФІЛОСОФІЇ ДІОГЕНА З СИНОПА
Анотація
Присутствие в истории греческой философии наряду с Гераклитом, Парменидом, Платоном и Аристотелем такой личности как Диоген из Синопа кажется недоразумением, в лучшем случае – удивительным фактом. Да и философом Диоген стал случайно. Рассказывают, что он был уличен в подделывании монеты (возможно, вследствие неправильного толкования совета оракула о переоценке ценностей) и бежал в Афины, где примкнул к философу Антисфену. Диоген не является самостоятельной фигурой и рассматривается в качестве представителя кинической школы. У кинического движения в целом – не у одного лишь Диогена – «теория», в привычном смысле этого слова, отсутствует. Теоретическому изложению кинизма мы обязаны, скорее, Гегелю. И все же античная доксография считает Диогена философом. Эта позиция уже является достаточным основанием, чтобы изменить взгляд на представление о природе философии в античности. Идея философии здесь определяется отнюдь не теоретической установкой.
Посилання
Heidegger M. Grundbegriffe der aristotelischen Philosophie (Sommersemester 1924) GA 18 // Hrsg. von Mark Michalski, Frankfurt a. M. 2002.
Адо П. Что такое античная философия?– М., 1999.
Гегель Г. В. Ф. Лекции по истории философии.– Кн. 2.– СПб., 1994.
Гегель Г. В. Ф. Феноменология духа.– СПб., 1992.
Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов.– М., 1986.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).