ПРО САТИРУ, КОЗЛІВ І УНІКАЛЬНІСТЬ
Анотація
Есть в истории философии потайные места. Такие, о которых всегда идет речь, и без которых развалится привычный способ выговаривания философских смыслов, но на которые не принято обращать внимания или же обращение внимания потребует дополнительного, расстраивающего сам дискурс усилия. Например, боги. И Платон, и Аристотель то и дело о них твердят, но рассуждать всерьез о богах не принято, да и не требуется. Например, классика: никто в точности не знает, что это, удача попыток определить, чем отличается классическое от неклассического чаще всего заключается в их отождествлении, и к тому же классик, как правило, несколько. В конце концов, речь всегда в подобных потайных местах идет об образцах: мы обращаемся к образцам прошлого, дабы напитать воздух настоящего, но результат никогда не предсказуем и не достоверен, поскольку в таком напитывании мы имеем дело с двумя ускользающими вещами: с атмосферой современности и с символическим. И то и другое – это забегание вперед, поблажка собственному рассуждению, дабы оно свершилось, поскольку мы уже заявили: вот, это современность, а так понимаем символы. Но современность, как и символ – это то, на что не может не быть времени, это предмет конституирования, а не исследования.
Посилання
Паперная Э. Козлы. В подражание А. Ремизову // Парнас дыбом.– М., 1990.
Софокл. Драмы / Пер. Ф. Ф. Зелинского.– М., 1990.
Тахо-Годи А. А. Сатиры // Мифологический словарь.– М., 1992.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Attribution-NonCommercial 4.0 International (CC BY-NC 4.0).
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) роботи, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).