Архіви
-
Смисли культури та виднокраї філософії
№ 2(44) (2025)Перед читачем – сорок четвертий випуск збірника наукових праць «Δόξα / Докса», присвячений темі «Смисли культури та виднокраї філософії». Видання продовжує традицію міждисциплінарного діалогу, об’єднуючи дослідження у галузі філософії, культурології та філології. У запропонованих статтях розглядаються питання історії філософії, логіки, метафізики, філософії науки, філософії культури, а також проблеми соціальної філософії та сучасних гуманітарних студій.
Матеріали збірника відбивають багатоманіття підходів до осмислення культурних процесів і філософських ідей. Автори звертаються як до аналізу історичних форм філософського мислення, так і до дослідження сучасних культурних явищ, демонструючи складну взаємодію філософії та культури у формуванні інтелектуального простору сучасності.
Збірник адресовано фахівцям з філософії, культурології та філології, а також здобувачам гуманітарної освіти та всім читачам, які цікавляться проблемами філософської думки та культурного розвитку.
Редакційна колегія сподівається, що представлений випуск стане підґрунтям для подальших наукових дискусій і сприятиме розширенню дослідницьких горизонтів у галузі гуманітарного знання. -
Філософія та сучасна культура: пошук сенсів
№ 1(43) (2025)Це видання є спільним проєктом Одеського національного університету імені І. І. Мечникова та міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, які містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та культурології. Кожний випуск присвячений окремій тематиці.
43-й випуск збірника «Δόξα/Докса» складається з чотирьох розділів.
Перший розділ присвячено історії філософії. У ньому Сергій Шевцов аналізує давньогрецьку лірику як форму пізнання світу, що передує виникненню філософії та науки («Давньогрецька лірика як початкова форма наукового знання»). Крістіна Золотарьова продовжує дослідження сакральних текстів у буддистській зображувальній традиції («Сакральні тексти як джерело буддистської зображальної традиції: китайський іконометричний корпус»). Дмитро Арабаджи пропонує розглядати філософію Демокріта як метод аналізу девіантної поведінки («Простір і поведінка: філософська модель Демокріта як інструмент аналізу психології девіантної поведінки»). Олександр Кирилюк критично переосмислює традиційний погляд на Миколу Коперника як творця геліоцентричної моделі («Коперник, наукова революція та церква: критичний перегляд стереотипів…»).
Другий розділ охоплює питання метафізики й епістемології у широкому розумінні. Тут розглядаються роль метанаративів у побудові картин світу (стаття Олександра Афанасьєва), метафізичні основи порядку (Ілля Москвін), логіко-методологічні принципи системно-теоретичного вивчення свідомості (Дмитро Ляшенко), вплив епістемічних цінностей на дослідницькі стратегії медичної науки (Вікторія Ляшенко) та концепт релевантності у прагматиці логіки (Костянтин Райхерт).
У третьому розділі зібрані роботи з філософії сучасної культури та культурології. Серед них – дослідження виражальних засобів кіно й телебачення в тоталітарних державах (Ірина Сумченко та Віталія Готинян-Журавльова), аналіз негативно-естетичного в європейському теоретичному дискурсі (Ігор Єременко), вивчення метамодерних коливань у сучасних мистецьких практиках, пов’язаних із сакральним (Ніна Ковальова та Віктор Левченко), осмислення філософії часу у творчості сучасних українських художників (Олена Щокіна), інтерпретаційні стратегії образу Момотаро в японській візуальній культурі на матеріалі аніме 1930–2020 рр. (Ілля Галушко) та аналіз феномену занурення у вигадане як онтологічної практики у фанатській культурі постсекулярної доби (Іван Маслов).
Завершує випуск некролог на пошану видатного українського філолога Марка Соколянського (1939–2025).
Редакційна колегія й автори запрошують читачів до діалогу та роздумів щодо філософії та сучасної культури. -
Кантіана: критика та доля філософування
№ 2(42) (2024)Це видання є спільним проєктом Одеського національного університету імені І. І. Мечникова та міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, які містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та культурології. Кожний випуск присвячений окремій тематиці.
Випуск 42 збірнику «Докса» присвячений 300-річчю з дня народження великого прусського філософа Іммануїла Канта (1724 – 1804). У першому розділі цього випуску читач може ознайомитися з працями, які так або так зачіпають філософію та спадщину Канта («І. Кант і гуманітарні науки» Олександра Афанасьєва, «Брехня як неприпустима жорстокість у теорії Канта» Наталії Бородіної, «Чи відповідають основні категоричні імперативи критеріям І. Канта? Іронічна проекція» Олександра Кирилюка, «Експеримент чистого розуму Іммануїла Канта» Костянтина Райхерта та перша частина «Філософії Канта в межах великого часу: до 300-ї річниці з дня народження» Олексія Роджеро).
Другий розділ випуску містить роботи з загальної історії філософії («Концепція політичного Карла Шмітта» Костянтина Кіпаренка, «Критична рецепція П. М. Біциллі культурно-історичних поглядів Шпенглера» Ніни Ковальової та Віктора Левченка, «Метафізика системності у реконструкції гіломорфізму А. Уйомова» Дмитра Ляшенка). На тлі вказаних праць виокремлюється стаття Ірини Сумченко та Віталії Готинян-Журавльової про міф у філософії неокантіанця Ернста Кассірера («Міф як форма проективності: неокантіанська концепція Е. Кассірера»), яка є певним містком між першим і другим розділами цього випуску збірника «Докса».
Третій розділ випуску є багатоманітним за своїм змістом. Тематично пов’язаними між собою є стаття Марії Кашуби та Алли Сініциною («Проблеми розвитку української культури в умовах постмодерну й глобалізації») та стаття Івана Маслова («Ре-енчантмент у добу постностальгії: трансформації сакрального в постсекулярній культурі»). Сергій Шевцов запропонував роботу, в якій вивчається казка зі збірки «Тисяча й одна ніч» на предмет можливості виокремлення специфічної картини світу («Щодо наукової складової свідомо ненаукової картини світу»). Крістіна Золотарьова досліджує японські буддистські тексти («Сакральні тексти як джерело буддистської візуальної традиції: японський іконометричний корпус»). Ілля Москвін цікавиться проблемою порядку як певної (філософської) ідеї. Вікторія Ляшенко ставить питання про філософсько-методологічні проблеми розробки систем підтримки рішень у медицині.
Редакційна колегія й автори запрошують читачів до діалогу та роздумів щодо ролі Іммануїла Канта в сучасній світовій філософії, науці та культурі. -
Креативні індустрії в сучасній культурі
№ 1(41) (2024)Це видання є спільним проєктом Одеського національного університету імені І. І. Мечникова та міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, які містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та культурології. Кожний випуск присвячений окремій тематиці.
Випуск 41 збірнику «Докса» присвячений креативним індустріям у сучасній культурі. Зазвичай під креативними індустріями розуміють культурні індустрії з наголосом на креативну (творчу) складову. Традиційно до таких індустрій відносять індустрії, пов’язані з мистецтвом (наприклад, архітектурою, кінематографом, літературою чи музикою). У цьому збірники є статті, присвячені креативним індустріям в означеному значенні: «Історичні та параісторичні жанри літератури» О. Колесник і М. Столяр, «Жанрове різноманіття колискової пісні у музиці» А. Копєйкіної, «Становлення та відмінні риси філософії мистецтва українського авангарду» О. Щокіної, «Одеська та мюнхенська сецесії: зв’язки та впливи» Л. Кришевської, «Українське образотворче мистецтво у сучасному виставковому проекті: досвід спротиву» Н. Ковальової та Віктора Левченка та «Сакральне чи декоративне? (Зміна функцій буддистської пластики в XVII столітті)» К. Золотарьової.
Однак у цьому збірнику креативні індустрії, так само як культурні індустрії, розуміють ширше – як будь-які індустрії, скеровані на символічну креативність (виробництво знаків і символів, зокрема звуків і образів). Таке широке розуміння поняття креативної індустрії до переліку креативних індустрій дозволяє залучити науку, релігію, філософію та певні культурні практики, які мають ознаки мистецтва, але широким загалом не визнаються як форми мистецтва. У цьому випуску «Докси» є статті, присвячені креативним індустріям в означеному значенні: «Художня творчість і наукове дослідження» О. Афанасьєва, «Логіка, риторика й евристика як теорії аргументації» К. Райхерта, «Філософська біографістика в сучасній Україні: теорія та практики» І. Голубович, «З історії філософсько-естетичної думки в Одесі (1917–1922)» Валерія Левченка, «Варіант альтернативної історії філософії в контексті альтернативної воєнно-політичної історії» О. Єременка, «Концепт “Середньовіччя” в культурології: тематизація та особливості інтерпретації» І. Сумченко та В. Готинян-Журавльової, «Культрабанда: як досліджувати “культурну контрабанду” та вплив вернакулярних знань мігрантів на приймаючу культуру» С. Троїцького, «Погляд на насильство у еко-просторі» С. Шевцова, «Межі припустимої жорстокості в епоху Едо: феномен цудзіґірі (「辻斬り」) та його інтерпретації» Н. Бородіної, «Виникнення міської культури
бегінок в нижніх країнах XIII-го століття: феномен бегінажу як Hortus Conclusus» І. Савинської, «Діалектична теологія Карла Барта: трансцендентне і іманентне» Н. Бевзюк, «Зв’язок понять історії і часу в Аврелія Авґустина та Мартіна Гайдеґера: сучасний дослідницький контекст» В. Давіденко, «Естетика християнської безконечності» Я. Москвіна та М. Фідровської, «Татуювання: культурологічне значення» А. Сечка та «Емоції у процесах пізнання: концепція Дж. Метьюза» І. Москвіна.
Редакційна колегія й автори запрошують читачів до діалогу та роздумів щодо ролі культурних технологій у сучасній картині світу. -
Креативні технології та сучасна картина світу
№ 2(40) (2023)Це видання є спільним проєктом Одеського національного університету імені І. І. Мечникова та міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα /
Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, які містять результати наукових досліджень здебільшого у галузі філософії та філології. Кожний випуск присвячений окремій тематиці.
Випуск 40 збірнику «Докса» присвячений креативним технологіям і їхній ролі в сучасній картині світу. Він складається з чотирьох розділів, з яких перші три містять результати оригінальних
досліджень, які стосуються вказаної тематики. Четвертий розділ містить переклад 4-го розділу книжки відомого історика античної філософії Вернера Єгера «Арістотель. Основи історії його розвитку». Переклад українською зробив професор Сергій Шевцов. Він же надав промову та коментарі до перекладеного тексту.
Перший розділ названий «Сучасні технології вивчення світу». У цьому розділі читач знайде статті про філософські повороти (Юлія Бродецька), цифровізацію сучасного українського простору (Анастасія Тормахова), проблему дисциплінарної приналежності правдоподібних міркувань (Костянтин Райхерт), використання Баєсівської статистики в сучасній гуманітаристиці (Крістіна Золотарьова) та роль Бога в етиці швейцарського кальвіністського теолога Карла Барта (Наталія Бевзюк).
Другий розділ, позначений як «Культура та мистецтво на тлі креативних процесів», містить роботи, присвячені «новій візуальності» в New Art Media (Яна Барінова), концепції радикальної музеології Клер Бішоп (Ніна Ковальова та Віктор Левченко), акторно-мережевій теорії як методу дослідження мистецтва (Валентин Штирбул), деструкції в мистецтві художниць українського авангарду (Олена Щокіна), ролі місця й утопії в урбаністичному проєктуванні (Віталія Готинян-Журавльова й Ірина Сумченко), концепту культурної політики в нормативно-правовому полі України (Катерина Міхейцева-Цінгрош), міфологічним образам у сучасній індійській літературі (Марія Рижик) і
одному есе поета Йосипа Бродського.
У третьому розділі, «Біографістика», запропоновані розвідки, присвячені українському історику Артемію Готалову-Готлібу (Валерій Левченко) й українським філософам: Мирославу Поповичу (Олексій Роджеро), Володимиру Шинкаруку (Олександр Кирилюк) і Олександру Кирилюку (Інна Голубович).
Редакційна колегія й автори запрошують читачів до діалогу та роздумів щодо ролі креативних технологій у сучасній картині світу. -
Сміхова культура: багатомірність втілення
№ 1(39) (2023)Це видання є спільним проєктом Одеського національного університету імені І. І. Мечникова та міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα /
Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожний випуск присвячений окремій тематиці. Випуск 39 збірнику «Докса» присвячений багатовимірності втілення сміхової культури. Він презентує результати оригінальних досліджень феномену сміху та смішного в соціумі та культурі. Тематично цей випуск продовжує попередні випуски, присвячені гемологічній проблематиці. У першому розділі, «Методологічні та логічні виміри сміху», розглядаються філософські проблеми, так або так пов’язані зі сміхом. Марина Столяр і Олена Колесник вивчають постмодерні (метамодерні) практики як основу виокремлення філософії сміху як окремого напрямку. Олександр Афанасьєв і Сергій Шевцов у своїх статтях звертаються до дослідження іронії. Костянтин Райхерт встановлює, що так звані «логічні механізми» гуморного процесу насправді є специфічними механізмами порушення логіки в певних контекстах.
Другий розділ присвячений різними антропологічним вимірам сміху. Олександр Михайлюк і Вікторія Вершина встановлюють умови реалізації сміхової ситуації. Віталія Готинян-Журавльова й Ірина Сумченко аналізують різноманітні форми та прояви сміху в церемоніях народження та смерті в різних традиційних культурах. Наталія Бевзюк робить герменевтичний аналіз Послання апостола
Павла до Филип’ян. Наталія Бородіна звертається до тем жартів як інструменту дегуманізації.
У третьому розділі йдеться про різні культурологічні виміри сміху. Юлія Грибкова та Марія Кашуба досліджують творчість мандрівних дяків XVII-XVIII століть, якій було притаманним висміювання вад тогочасного українського суспільства. Олександр Кирилюк аналізує суперечливі твердження М. Бахтіна щодо протистояння середньовічної сміхової народної культури та християнської Церкви. Віктор Левченко та Крістіна Золотарьова вивчають роль посмішки в буддистській сакральній пластиці на конкретних прикладах. Олена Золотарьова аналізує тенденції розвитку Одеського фестивалю «Гуморина».
Редакційна колегія й автори запрошують читачів до діалогу та роздумів щодо сміхової культури, її властивостей і артикульованості в сучасній гуманітаристиці та філософії. -
Сковородіана: мандри філософування – 2
№ 2(38) (2022) -
Сковородіана: мандри філософування – 1
№ 1(37) (2022) -
ПРО САКРАЛЬНЕ-2
№ 2(30) (2018)Це видання – тридцятий випуск збірника наукових праць з філософії та філології, присвячений проблемам дослідження феномена сакрального у соціальному, релыгыйному та культурному житті. В статтях розглядаються філософські, культурологічні, антропологічні, літературознавчі та ін. аспекти вивчення природи сакрального.
Для фахівців з філософії та філології, аспірантів і студентів-гуманітаріїв і широкого кола читачів.
-
ПРО САКРАЛЬНЕ-1
№ 1(29) (2018)Це видання – двадцять дев’ятий випуск збірника наукових праць з філософії та філології, присвячений проблемам дослідження феномена сакрального у соціальному, релігійному та культурному житті. В статтях розглядаються філософські, культурологічні, антропологічні, літературознавчі та ін. аспекти вивчення природи сакрального.
Для фахівців з філософії та філології, аспірантів і студентів-гуманітаріїв і широкого кола читачів. -
ПАМ’ЯТЬ ТА ЗАБУТТЯ
№ 2(28) (2017)Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.
Двадцять восьмий випуск збірки «Докса» продовжує традицію друку наукових розвідок щодо дослідження різних проявів меморації у людському бутті, його самосвідомості, у сіспільному та культурному житті. Він є продовженням попереднього випуску, але презентує не тільки результати оригінальних досліджень феномену пам’яті та різні виміри його існування та презентації, а також зосередчений на аналізі такого цікавого аспекту меморації як забуття.
Розділ 1 «Пам’ять та забуття: наукова рефлексія» об’єднує статті, в яких акцентовані моменти, що пов’язані з різними науковими позиціями щодо тематизації феномену забуття. Зокрема, надаються грунтовні розвідки досліджень формування хибних спогадів, ролі забуття у побудові наукових міфів, аналізу феномену забутих сліва у пізнанні. Також аналізується роль меморації та пошуків ідентичності для епістемології та методології науки.
В розділі 2 «Пам’ять та забуття у культурі» розглядається низка питань, що пов’язані з деякими аспектами вивчення різних проявів такого феномену як забуття в суспільному та культурному житті. Він об’єднує статті, в яких акцентовані різні моменти актуальних звернень до теми пам’яті у сучасних соціальних, політичних, релігійних практиках. Також в розділі розглядаються пошуки ідентичності та війни різних моделей історічної та культурної пам’яти у сучасній урбаністиці.
Розділ 3 присвячено дослідженню теми пам’яті та ідентічності в мистецтві. Особливу увагу приділено феномену змін ідентичності, самоідентифікації та ерозії пам’яті та ідентичності як теми у мистецтвознавстві та у творчості Данте, Достоєвського, Пауля Верхувена, Вольфганга Амадея Моцарта та інш.
В розділі 4 ми презентуємо статтю лауреата всеукраїнського конкурсу молодих дослідників з філософії та гуманітаристики пам’яті Неллі Іванової- Георгієвської (конкурса 2016 року) К. Дяблової. Ця стаття присвячена герменевтичному аналізу різних творів давньоруського церковного співу.
Вже традіційний для нашого видання 5 розділ “Інтелектуальні біографічні ремарки” містить другу частину великого інтерв’ю Олексія Роджеро, що присвячено меморіям щодо розвітку філософської думки у Радянському Союзі на протязі 60-70-х років (перша частина цього змістовного та цікавого тексту була надрукована у попередньому випуску).
Редакційна колегія й автори запрошують читачів до діалогу і роздумів про природу феноменів памяті, забуття та ідентичності та їх артикуляції у сучасному науковому, соціальному та художньому просторі.
-
ПАМ’ЯТЬ ТА ІДЕНТИЧНІСТЬ
№ 1(27) (2017)Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.
Двадцять сьомий випуск збірки «Докса» присвячено пам’яті засновниці нашого видання – Неллі Іванової-Георгієвської. Він презентує результати оригінальних досліджень феномену пам’яті та різні виміри його існування та презентації.
В розділі 1 «Сходами пам’яті» розглядаються діалогічні можливості поетичного слова, виявляється специфіка взаємодії поцейбічного і потойбічного світів і особливості діалогу з потойбічним співрозмовником.
Другий розділ «Механізми ідентифікації та стратегії пам’яті» об’єднує статті, в яких акцентовані моменти меморації в різних царинах історичної науки та соціального життя. Зокрема, надаються грунтовні розвідки щодо дослідження методології історії, історіографії, репрезентації історічної пам’яті, національної ідентичності, створення сучасних мифів та інш. Також в розділі досліджено місто політичного вчення Арістотеля щодо розуміння сучасних механізмів самоідентифікації.
В розділі 3 «Пам’ять у релігійнії культурі» розглядається низка питань, пов’язаних з деякими аспектами вивчення різних феноменів релігійного життя, зокрема юродства, ієротопії, церковного співу та інш. Автори статей вдаються до аналізу, по-перше, меморації з точки зору історії релігії – від античності до сучасності, по-друге, розробці деяких базових концептів релігієзнавства та філософії релігії.
Розділ 4 «Соціальна пам’ять» об’єднує статті, в яких акцентовані різні моменти актуальних звернень до теми пам’яті в сучасних соціальних практиках. Пошуки ідентичності та сучасні війни різних моделей історічної та культурної пам’яти є головним предметом досліджень авторів статтей цього розділу.
Розділ 5 присвячено дослідженню місця теми пам’яті та ідентічності в мистецтві. Особливу увагу приділено феномену отримання, утримання та змін ідентичності як теми у творчості В. Шекспіра, М. Пруста, Ф. Діка, у поетичних жанрах.
В розділі 6 ми публікуємо статті двох лауреатів всеукраїнського конкурсу молодих дослідників з філософії та гуманітаристиці пам’ятіНеллі Іванової-Георгієвської (конкурса 2016 року). Ці статті присвячені різним аспектам такого важливого для нас напрямку сучасного пізнання якфеноменології.
Сьомий, вже традіційний для нашого видання, розділ “Інтелектуальні біографічні ремарки” містить першу частину великого інтерв’ю Олексія Роджеро, присвячений його меморіям щодо розвітку філософської думки у Радянському Союзі на протязі 60-70-х років.
У розділі «Наукове життя» мы публікуємо огляд конференції “Час і безсмертя”, також присвячоної пам’яті Неллі Іванової-Георгієвської.
Редакційна колегія й автори запрошують читачів до діалогу і роздумів про природу феноменів памяті та ідентичності та їх артикуляції у сучасному соціальному та художньому житті.
Це видання є спільним проектом Одеського національногоуніверситету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства«Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса»має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті,що містять результати наукових досліджень переважно у галузіфілософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.Двадцять сьомий випуск збірки «Докса» присвячено пам’ятізасновниці нашого видання – Неллі Іванової-Георгієвської. Він презентуєрезультати оригінальних досліджень феномену пам’яті та різні виміри йогоіснування та презентації.В розділі 1 «Сходами пам’яті» розглядаються діалогічні можливостіпоетичного слова, виявляється специфіка взаємодії поцейбічного іпотойбічного світів і особливості діалогу з потойбічним співрозмовником.Другий розділ «Механізми ідентифікації та стратегії пам’яті» об’єднуєстатті, в яких акцентовані моменти меморації в різних царинах історичноїнауки та соціального життя. Зокрема, надаються грунтовні розвідки щододослідження методології історії, історіографії, репрезентації історічноїпам’яті, національної ідентичності, створення сучасних мифів та інш. Такожв розділі досліджено місто політичного вчення Арістотеля щодо розуміннясучасних механізмів самоідентифікації.В розділі 3 «Пам’ять у релігійнії культурі» розглядається низка питань,пов’язаних з деякими аспектами вивчення різних феноменів релігійногожиття, зокрема юродства, ієротопії, церковного співу та інш. Автори статейвдаються до аналізу, по-перше, меморації з точки зору історії релігії – відантичності до сучасності, по-друге, розробці деяких базових концептіврелігієзнавства та філософії релігії.Розділ 4 «Соціальна пам’ять» об’єднує статті, в яких акцентовані різнімоменти актуальних звернень до теми пам’яті в сучасних соціальнихпрактиках. Пошуки ідентичності та сучасні війни різних моделей історічноїта культурної пам’яти є головним предметом досліджень авторів статтейцього розділу.Розділ 5 присвячено дослідженню місця теми пам’яті та ідентічності вмистецтві. Особливу увагу приділено феномену отримання, утриманнята змін ідентичності як теми у творчості В. Шекспіра, М. Пруста, Ф. Діка, упоетичних жанрах.В розділі 6 ми публікуємо статті двох лауреатів всеукраїнськогоконкурсу молодих дослідників з філософії та гуманітаристиці пам’яті НелліІванової-Георгієвської (конкурса 2016 року). Ці статті присвячені різнимаспектам такого важливого для нас напрямку сучасного пізнання як -
ГУМАНІТАРНИЙ ДИСКУРС: ДИСЦІПЛІНАРНІСТЬ, МІЖДИСЦІПЛІНАРНІСТЬ, ТРАНСДИСЦІПЛІНАРНІСТЬ
№ 2(26) (2016)Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.
Двадцять шостий випуск збірки «Докса» продовжує започатковану його авторами традицію вивчення природи гуманітарного знання та його місця у культурі та социумі. Він презентує результати оригінальних досліджень феномену гуманітарного дискурса та різні виміри його існування та презентації.
В розділі 1 «Гуманітарний дискурс та дисціплінарність» розглядається низка питань, пов’язаних з деякими аспектами вивчення природи гуманітарного пізнання, зокрема етичними, політичними, аксіологічними та семіотичними. Автори статей вдаються до аналізу, по-перше, різних концепцій гуманітаристиці – від античності до сучасності, по-друге, різних варіантів дисціплінарної демаркації гуманітарного дискурсу, розробці таких базових понять як дискурс, дисціплінарність та трансдисціплінарність. Автори звертають увагу на те, що уточнення і поширення норм науковості та вузько-наукових методів та методологічних процедур сприятимуть підвищенню рівня професіоналізма гуманітаріїв та ефективной їх участі в трансдисциплінарних дослідженнях.
Другий розділ «Дисціплінарне розмаіття гуманітарного дискурсу» об’єднує статті, в яких акцентовані різні моменти дискурсівного в різних царинах науки, освіти та соціального життя. Зокрема, надаються грунтовні розвідки щодо дослідження екзистенціальної семіотики, створення сучасних мифів, интерперсонального психоанализу, соціальної реклами, сучасного религійного життя та інш. Також в розділі досліджується місто соціального знання та антикознавства в епоху трансдисциплінарності.
Розділ 3 присвячено дослідженню місця гуманітарного дискурсі в мистецтві. Зокрема розглядаються феномен іммерсивності як актуальної особливості та механізму сучасних арт-практик. Також в розділі осмислюється Срібний вік як особливий культурно-історичний тип з притаманними йому принципами творчого життя, специфічним образом мисленням і способом буття особистості.
В розділі 4 «Переклади» ми публікуємо український переклад важливого для тематики збірки античного філософського текст.у. Це сократичний діалог невідомого автора (так званого Псевдо-Платона) «Про справедливе», що люб’язно наданий його перекладачем Іллею Беєм.
У розділі 5 «Поезії» мы публікуємо вірші Олени Соболевської, що мають єдину тематичну спрямованість – це подолання непроникних меж між світом живих та померлих, це діалог з поетами та мислителями у нескінченному просторі великого часу, у єдиному потоці культури- життя.
Редакційна колегія й автори запрошують читачів до діалогу і роздумів про природу гуманітарного знання, його властивості і дисциплінарну артикульованість у сучасних соціумі, науці та мистецтві.
Редакційна колегія
-
СМІХ У СВІТІ СМИСЛУ
№ 1(25) (2016)Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.
Випуск 25 збірника «Докса» продовжує започатковану одеськими науковцями традицію вивчення сміху і сміхової культури. Він містить результати до сліджень різних проявів сміху в філо софському, культурологічному, філологічному, мистецтвознавчому вимірах.
В розділі 1 «Смішне в бутті та пізнанні людини” розглядається низка питань, пов’язаних з семантичними засадами сміху як певного смислового ефекту. Автори статей вдаються до аналізу, по-перше, різних концепцій сміху – від античності до сучасності, по-друге, різних варіантів смішного, коли треба встановити механізми сміхової творчості, наративні засади смішного і закономірності реагування людини через сміх на виклики буття. Автори звертають увагу на трансформацію архаїчних форм, які реалізують певні універсальні структури, на гендерні аспекти репрезентації смішного в житті, форми іронічного ставлення до екзістенційних проблем буття.
Другий розділ «Сміх і форми комічного в літературі» об’єднує статті, в яких акцентовані різні моменти сміхового і комічного в цьому виді мистецтва. Зокрема, надаються грунтовні розвідки щодо дослідження чорного гумору, сучасної поезії, драматургії Гоголя та інш. Також в розділі досліджується діалог свідомостей в філософії і літературній творчості Достоєвського, спираючись на ідеї М. Бахтіна і Е. Левінаса.
Розділ 3 присвячено дослідженню сміху в мистецтві та соціумі. Він дає приклади аналізу комічного, по-перше, в різних видах мистецтва – кіно, сучасному музичному театрі, в соціальних сітях. Зокрема розглядаються особливості прагматики сучасних арт-практик, виявляються причини та наслідкі зміни культурних норм у відносинах «митець – реципієнт». Цікавим є дослідження місця перетену карнавального та героїчного у мистецтві. Також в розділі розглядаються можливості медичної гелотології та лікарняної клоунади, а також особливості так званого «одеського гумору».
В розділі 4 «Філософські есеї» ми публікуємо текст Олени Соболевської, в якому на прикладі різних випадків в області поетичної і філософської творчості розглядається потік свідомості людини, що несподівано відчула себе чужою у механістично упорядженому соціальному співтоваристві.
Редакційна колегія й автори запрошують читачів до діалогу і роздумів про сміх, його властивості і прояви.
Редакційна колегія -
ГЕРМЕНЕВТИКА ТЕКСТУ ТА ГЕРМЕНЕВТИКА ДОЛІ
№ 2(24) (2015)Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса»
має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.Випуск 24 «Герменевтика тексту та герменевтика долі» виходить з нагоди 65-річного ювілею професора Олексія Роджеро. Автори і редакційна колегія висловлюють свою глибоку пошану і щиру любов до
Олексія Миколайовича. Своїм служінням філософії та гуманітаристиці він є прикладом для багатьох колег, студентів, друзів.Цей випуск присвячений широкому колу герменевтичних проблем. Він презентує результати оригінальних досліджень з герменевтики, що виявляють аспекти: її функціовання - в філософії, культуроло-
гії, мистецтвознавтві тощо.Перший розділ «Ювілей філософа та його кредо» відкриває принциповий для О. Роджеро текст «CODEX PHILOSOPHIAE», в якому автор дає свої інтерпретації філософії та її ролі у житті людини.
Стверджується, що вся філософська думка людства - це нескінченний текст трактату, який говорить про світ, Бога і людину. Такоже цій розділ містіть матеріали круглого столу, провідне місце в якому зайняла полеміка з
питань, що що були сформульовані паном професором. Ключовими з них стали питання щодо сутності герменевтики, її принципів, фундаментальних категорій, а саме: “текст”, “інтерпретація”, “розуміння”,
“сенс”.В розділі 2 представлені статті колег Роджеро, що висвітлюють його тези, інтерпретуюючи їх як в академічній, так і в вільно-жартивлівій манері. Тут тлумачуються такі різні аспекти, як життя та смерть, підозра і довіра, розуміння та інтерпретація.
Третий розділ об’єднує статті з герменевтики та феноменології, в мяких акцентовані різні моменти цих предметних царин знання. Зокрема, надаються серйозні розвідки що до дослідження часу, простору, природи
наукового знання, інтерпретації різних епістомологічних, етичних та історичних аспектів, які пов’язани з феноменологією та герменевтикою.В розділі 4 представлені цікаві спроби інтерпретації різних текстів в межах різноманітних контекстів. Тут витлумачуються твори художньої літератури, кіномистецтва, оперна вистава, навіть культурні коди вестіментарної моди, а також аналізуються феномени художнього твору і музикального мислення.
В розділі 5 містяться переклади важливих для тематики збірки філософських текстів. Це праця сучасного німецького філософа Гюнтера Фігаля «Життя як розуміння», що люб’язно надана її перекладачем, нашим мінським колегою Павлом Барковським, співпраця з яким вже стає приємною для нас традицією.
Також це частина ґрунтовної праці арабського філософа Абдурахмана Бадави «Квінтесенція нашої екзистенціальної концепції: екзистенціальний час» в перекладі Фареcа Нофала.
У розділі 6 надано рецензію на одне з останних видань, в якому йдеться про деякі аспекти історії Одеського (Новоросійського) університету. Розділ 7 “Наукове життя” містить інформацію про наукову
конференцію, присвячену історічній долі гуманітарного знання в час кардинальних соціальних змін.Маємо сподівання, що наші читачі зможуть не тільки відчути «насолоду від текстів», а й усвідомити всі складності герменевтичного досвіту як синтезу смислу при створенні та інтерпретації тексту.
Редакційна колегія
-
СМІХ У СВІТІ КУЛЬТУРИ
№ 2(18) (2012)Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.
Випуск 18 «Сміх у світі культури» в черговий раз звертається до проблем сміху та сміхової культури. Він містить результати оригінальних досліджень авторів, що представляютьрізні ділянки знання та різні їхні аспекти: філософію , культурологію , мистецтвознавство тощо.
Розділ 1 «Сміх і смішне в культурі» містить результати вивчення авторами різних аспектів рецепціїї сміхового у мистецтві та культурі взагалі. Віктор Левченко розглядає гносеологічні та соціальні причини смислового переформатування концептів «дотепність» і «гумор» в епоху раннього Європейського Модерну. Костянтин Райхерт проаналізував образ японця в «Tokio Jokio» – антияпонському мальованому роліку (1943 р.), тепер забороненому у США через явний расизм, де комічність зображення типового японця переслідувала серйозну мету дегуманізації образа ворога. Обравши проблему функцій сміху, обмежену у часі середніми віками, а у просторі – арабськими країнами,Ольга Єфимова торкнулася маловідомої теми «Іслам і гумор», в результаті чого нею були виявлені конкретні культурно-регіональні особливості комічних жанрів, а також те, яким чином бачать мусульманство деякі твори комічній літературі. Феномен так званого “червоного сміху” на матеріалі творчості Л. Андреєва та М. Волошіна досліджується в статті О. Соболевської. Середньовічні європейські твори сміхової культури із сатурналістичним «світопорядком навиворіт» – «Сказ про Кокань» (XII ст.) та «Страна Кокейн» (XIII ст.) стали предметом аналізу статті Олексія Ткаченка, який показав ефект «зниження» сприйняття історичного часу та його переривання у тогочасній свідомості. Певним чином дану тематику продовжило дослідження Аллою Поляковою поетики нонсенсу на основі творів Е.Ліра з розглядом його генезису, жанрових особливостей, сутності та виховних потенцій. Марина Столяр у цій збірці продовжила розробку проблеми зв’язку сакральних сенсів цирку та сакралізованих тоталітарних практик, котре конкретизувалось у питання про те, чи йдеться про їхню опозицію, або про конвенцію. У статті Олени Золотарьової зроблена спроба визначити роль танцювального шоуМайdан’s. За автором, Майdан’s є своєрідною зовнішньою формою молодіжного флешмобу, новітнім елементом карнавального життя України, ідея котрого зародилася на верхніх владних щаблях, але згодом була впроваджена у молодіжну субкультуру.
Другий розділ «Інтелектуальні та біографічні ремарки» містить текст Тетяни Чайки та Віктора Малахова, присвячений гумористичній складовій такої непересічної особистості, як Сергій Кримський. Напрацювавши значний матеріал з життєпису видатного українського філософа (натепер видано два томи вкрай цікавих матеріалів), авторське подружжя прослідкувало еволюцію сміха у Сергія Кримського від абсурду до гумору, який був своєрідною відповіддю на абсурдність буття. Олександр Кирилюк продовжив порівняльний аналіз концепцій О. Фрейденберг та В Проппа, раніше репрезентований у його монографіях та попередніх статтях, але тепер вже у площині підходу цих дослідників до визначення семіотичної функції ритуалізованого сміху та виявлення його фольклорно-етнографічних джерел.
Позитивно-іронічний есей Віктора Ополєва про жінок, кохання та логіку входить до третього розділу збірки «Наукові фейлетони», специфічна стилістика та предмет міркувань якого неможливо подати у короткому анонсі, тому радимо читачеві звернутися безпосередньо до авторського тексту.
В останньому, традиційному для «Докси», розділі «Переклади» друкується стаття німецького арт-критика Людвіґа Сейфарта з Берліна, що був визнаний 2007 р. кращим критиком Німеччини, надана нам автором і перекладена російською мовою Ліаною Кришевською: «За этим всегда прячется умная голова. Ирония, фальсификация и мораль» Редколегія сподівається, що всі читачі зможуть отримати величезну насолоду від міркувань наших авторів і здобути переконання в невмирущості сміху та його перебуванні по всіх усюдах.
Редакційна колегія
-
СМІХ ТА СМІШНЕ: МНОЖИНА ВИМІРУ
№ 1(17) (2012)Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.
Випуск 17 «Сміх і смішке: множина виміру» в черговий раз звертається до проблем сміху та сміхової культури. Він міститьрезультати оригінальних досліджень авторів, що представляють різні ділянки знання та різні їхні аспекти: філософію, культурологію, лінгвістику, психологію тощо.
Перший розділ «Феномен сміху та смішного» відкриває розвідка Неллі Іванової-Георгієвської, де автор інтерпретує Долю як вислід іронічної гри мрії. Іронія тут виникає в результаті того, що людина часто-густо не осмислює багатомірність своїх марень, як не фіксує й їхнього входження до горизонту її потенційних прагнень. Потенціал, але вже солідарності,
властивий сміхові, стоїть у центри уваги Оксани Кожем’якіної, котра у своїх пошуках підґрунтя сміху в комунікативних мережах визначає діалогічність даного підґрунтя, що обумовлює порозуміння з Іншим. У контексті понять свободи і солідарності нею також вказується на
неоднозначні соціальні наслідки сміху та його соціальні функції.Тему відносин з Іншим у сміховій площині подовжує Юлія Коваленко. Розглядаючи сміх як механізм дистанціювання від реальності та спосіб «освоєння» Іншого, автор деталізує цей процес в аспекті взаємозв’язку смішного з логікою сучасного капіталізму.
Олександр Афанасьєв досліджує меніппею – вид серйозно-сміхового жанру, де має місце
поєднання серйозних міркувань з пародійною сатирою. Про хроно-логіку сміху та зв’язок її з часом йдеться у статті Тимура Шемонаева. Чи не вперше в нашій літературі автор здійснює феноменологічний аналіз того стану свідомості, котрий викликає сміх. Завершується розділ статтею Катерини Стефаненко, Олени Іванової та Сергіґ Єніколопова, котрі також звернулися до особливостей сміхової ситуації, але уже на рівні її заперечення через боязнь висміювання, гелотофобії.Другий розділ об’єднує статті під загальною рубрикою іронії та сміхової культури, акцентуючи на критично-аналітичному моменті розгляду предмету. Зокрема, Олександр Кирилюк піддав критиці сучасну російську постмодерністську літературну інтерпретацію звичайних та сороміцьких текстів та за певними критеріями розрізнив серед них праці
з науковим та псевдонауковим підходом. Критичний погляд Сергія Троїцького спрямовано на пародію як проблему онтології та гносеології у руському (петербурзькому) авангарді 1920-х років. У статті дається пояснення, чому саме і за яких чинників саме в цей час у даній течії
виникла теорія пародії. Причини її появи автор вбачає у тих соціокультурних та політичних процесах, що відбувалися в країні на той час. Віктор Левченко сконцентрував свій критичний аналіз на іронічні репліки античного бенкету, порівнявши для цього бенкет Трималхиона в
«Сатириконе» Петрония та бенкет Агафона у Платона.Тему сміху у мистецтві продовжує третій розділ, який у статті Ганни Шипициної репрезентовано у вивченні особливостей комічного катарсису, матеріалом для чого послугували «випадки» Д. Хармса в контексті аксіології понять «потворне» та «безглузде». У статті Олени Колесник за допомогою такого набору понять, як культурологічна герменевтика, герменевтична стратегія, ілюстрація, екранізація, інтерпретація та реінтерпретація критично досліджено основні стратегії інтерпретації комічного у випадках ілюстрації та екранізації літературного твору. Герменевтичне тлумачення та критичний підхід до сміхової тематики застосовується і у статті Віри Савченко. Незвичним є предмет критичної інтерпретації у статті Ганни Маслякової – творчий наробок О. М. Скрябина, в яких автор виявила прояви комічного. Більш того, у творчості композитора вона спромоглася роздивитися специфічну
метафізику сміху – як власне комічне та іронічне, так і сарказм та гротеск.Редакційна колегія
-
ФЕНОМЕН СМІХУ ТА СМІХОВА КУЛЬТУРА
№ 16 (2011)Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.
Випуском 16 редакція продовжує започатковану одеськими дослідниками традицію вивчення сміху і сміхової культури. Це вже восьме видання, що містить результати досліджень з точки зору різних вимірів прояву сміху в нашому житті.
Як і в попередніх випусках «Докси», присвячених сміховій проблематиці, в цьому випуску дослідження реалізується як комплексне та міждисциплінарне – з позиції філософії, культурології, мистецтвознавства, літературознавства, історії, політології та інших галузей знання. Саме цьому присвячений розділ 1. Він має назву «Сміх як предмет міждисциплінарних досліджень». Автори статей даного розділу вдаються до аналізу як різних філософських концепцій сміху так і місця цього феномену в антропології, мистецтвознавстві, психології та ін., розробляються методологічні основи для його вивчення.
Статті у різноманітний спосіб характеризують сміх як засіб захисту людини в складних життєвих ситуаціях, його роль в самопізнанні та пошуках ідентичності, становленні особистості та формуванні довіри до себе.
В розділі 2 «Сміх і смішне в культурі» досліджуються різноманітні духовні та соціальні явища, як українські так і західноєвропейські. Часовий проміжок матеріалу, який підлягає розгляду, досить широкий – від сміху в практиці італійського чернецтва XIII ст. до смішного в політичній активності перших десятиліть нинішнього століття. В статтях розділу аналізуються такі явища як кумівські жарти, хуліганство, сектантськи соціум, розіграш, Одеський карнавал.
Розділ 3 містить статті на загальну тему «Сміх і комічне в мистецтві». В ньому подаються приклади аналізу комічного, по-перше, в різних видах мистецтва – карикатурі та літературі, ландшафтному мистецтві та кінематографії, а також у мистецтві різних національних традицій: російської, казахської, італійської, американської. Таке розмаїття матеріалу дає змогу читачеві самостійно порівнювати характер прояву сміху в різних національних культурах. В останньому, традиційному для нашого збірника, розділі «Переклади» ми публікуємо російською мовою статтю нашого постійного автора, сучасного німецького філософа Мірко Вишке «Ложь и смех. Ницше о“пессимизме силы”» в перекладі з німецької мови, здійсненому одеським філологом, незмінним учасником усіх проектів «Одеської гуманітарної традиції» Ольгою Корольковою. Автори і редакційна колегія висловлюють сподівання, що цей випуск приверне увагу і буде корисний для всіх, хто цікавиться проблематикою сміху і сміхової культури.
Редакційна колегія
-
УНІВЕРСАЛЬНІ ВИМІРИ КУЛЬТУРИ
№ 15 (2010)Це видання є спільним проектом Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова і міського наукового товариства «Одеська гуманітарна традиція». Збірник наукових праць «Δόξα / Докса» має міждисциплінарний характер, редакційна колегія публікує статті, що містять результати наукових досліджень переважно у галузі філософії та філології. Кожен випуск присвячений окремій тематиці.
Випуск 15 виходить з нагоди 60-річного ювілею доктора філософських наук, професора Олександра Кирилюка. Автори і редакційна колегія висловлюють свою глибоку пошану і щиру любов до філософа, чиї наукові пошуки, викладацьке служіння і людське спілкування зумовлені такою метафізикою життя, яка не погоджується ані з онтологічним нігілізмом, ані з пізнавальним та моральним релятивізмом, але орієнтує його на той по-справжньому філософський спосіб перебування у світі, коли перед лицем Істини ризикуєш усім своїм буттям. О. Кирилюк – відомий в Україні та поза її межами вчений, котрий більш двадцяти років своєї дослідницької діяльності присвятив саме вивченню проблеми універсалій культури. Збірник відкривається великим текстом нашого ювіляра, що переконливо демонструє, як категорії граничних підстав (народження, життя, смерть, безсмертя) і світоглядні коди (агресивний, аліментарний, еротичний, інформаційний) створюють інваріанти, константи та універсалії культури. На ґрунті цього автор статті пропонує власний варіант універсально-культурного аналізу як самих текстів культури, так і мов їх опису.
В розділі 1 збірника «Теоретичні аспекти проблеми універсалій культури» автори статей розглядають різні сторони універсалістського відношення до культури. Сама можливість онтологічного, антропологічного, аксіологічного, семантичного чи логічного підходів до дослідження феноменів культури тематизується у наданих в цьому розділі текстах. Зокрема, в ряді статей обґрунтована як універсальна роль діалогічного принципу у функціонуванні, пізнанні та витлумаченні культури. В розділі розглядаються також межі й можливості використання різних методологічних засобів і стратегій (вимірювання, реконструкція та ін.) в аналізі культури в цілому та окремих її проявів.
В другому розділі «Аналіз окремих феноменів культури в універсальній перспективі» містяться статті, що в них здійснені спробидослідження і надані результати вивчення окремих культурних явищ і текстів, розглянутих в контексті основної теми цього випуску збірника. Зокрема, витлумачуються твори художньої літератури, музики, театру, кінематографу, релігійні та соціальні практики різних традицій і епох.
В цьому випуску пропонуємо читачеві новий розділ: «Інтелектуальні біографічні ремарки» (3). В ньому представлені погляди авторів публікацій на можливість виявлення в нашому житті універсалій співтворчості (наукової та художньої), написаних в автобіографічній манері і присвячених темам співіснування та співучасті (в різних значеннях цього слова) поколінь в культурі.
Традиційним для нашого видання є розділ 4 – «Переклади». В 9-му випуску «Докси» вже був опублікований великий фрагмент перекладу російською мовою пізньої праці видатного німецького філософа Т. В. Адорно «Жаргон подлинности. О немецкой идеологии» (Jargon der Eigentlichkeit. Zur Deutschen Ideologie).
В цьому випуску представлений інший фрагмент цього твору, люб’язно наданий редколегії для публікації його перекладачем, відомим фахівцем з німецької філософії Євгеном Борисовим, який публікується за дозволом видавництва «Канон+», що має права на видання цієї книги Адорно. Тема справжності й відповідальності, піднята в цій роботі класиком німецької соціальної філософії, завжди була важливою щодо ставлення до життя і власних професійних знань нашого дорогого ювіляра Олександра Кирилюка.
Справа, мабуть, не в тому, що О. Кирилюк є автором багатьох наукових праць, серед яких декілька монографій, і навіть не в тому, що він має власну філософську концепцію універсалій культури, перевірену його розвідками, що залучали до аналізу різноманітний матеріал. Нам видається важливим усвідомлення колегами справжності його дослідницького доробку, визнання безумовної значущості не лише вже досягнутих результатів, але й самого пошуку – чесного, принципового, відповідального.
Збірник «Докса» відчуває свою причетність до історичної події – формування громади, що відчула на собі вплив плідних ідей О. Кирилюка, що була вражена смиренною скромністю цього світлого розуму і відкритою щедрістю цього великого серця.
Редакційна колегія
1-25 з 37
Наступне
